ЕУ/Рада Народних Комісарів

◀ Рада Міністрів СССР

Енциклопедія українознавства Рада Народних Комісарів

Рада Народних Міністрів УНР ▶

Рада Народних Комісарів (раднарком, совнарком), найвищий виконавчо-розпорядчий орган сов. держ. влади в СССР та УССР до 1946. Був створений вперше як уряд РСФСР на чолі з В. Леніном на 2 Всерос. з’їзді совєтів у листопаді 1917. 1923 утворено РНК СССР як союзний уряд, підзвітний Центр. Виконавчому Комітетові і його президії, у складі т. зв. злитих (союзних) та об’єднаних (існували одночасно і в РНК республік) наркоматів. Структура РНК СССР постійно змінювалася з централізацією управління, гол. після 1934, коли ухвалено визначення заг.-союзних і союзно-респ. наркоматів. Гол. РНК були: Ленін (1917 — 24), О. Риков (1924 — 30), В. Молотов (1930 — 41), Й. Сталін (1941 — 46).

У 1946 змінено назву на Раду Мін. СССР.

На Україні перший сов. уряд (на подобу уряду УНР) називався Нар. Секретаріятом, а другий створений 30. 11. 1918 п. н. «Тимчасовий Роб.-Сел. Уряд України». З цією назвою він діяв до січня 1919, коли його перейменовано на «Раду Нар. Комісарів України», за рос. зразком — РНК. Недовгий час у 1919 — 20 РНК УССР була ліквідована, а її обов’язки виконував Всеукр. Рев. Комітет. Згідно з ст. 16 конституції УССР 1919 раднарком УССР міг розглядати всі справи законодавства й управління країною, але вирішувати тільки ті з них, що були передані йому ВУЦВК на основі заг. або спеціяльного уповноваження. Конституція УССР 1919 не називала кількости нар. комісарів і не визначала їх функцій. Ряд галузів управління в УССР керувався відповідними наркоматами РСФСР (військ. справи, зовн. торгівля, пошта і телеграф, транспорт тощо), що мали при наркоматі УССР представників. Ці справи передано у відання наркоматів РСФСР спеціяльними угодами 1919 — 21 поміж УССР і РСФСР.

Після утворення СССР, у 1923 компетенції центр. органів СССР були дещо обмежені: раднарком СССР отримував від ЦВК СССР законодавчі повноваження тільки у важливіших справах СССР. Раднарком УССР складався з нар. комісарів, уповноважених нар. комісарів СССР при уряді УССР, уповноваженого ДПУ СССР та ін. осіб, включених в його чл. на основі постанови ЦВК. Згідно з конституцією СССР 1924, УССР мала 11 нар. комісаріятів, у тому ч. 5 одноіменних з союзними нар. комісаріятами (т. зв. об’єднані наркомати): фінансів, праці, робітничо-сел. інспекції, продовольства (пізніше перейменований на внутр. торгівлі) і Вищої Ради Нар. Госп-ва та 6 самостійних (юстиції, внутр. справ, освіти, соц. забезпечення, зем. справ й охорони здоров’я). Крім того, до складу РНК УССР входило 5 уповноважених, т. зв. зшитих, себто заг.-союзних нар. комісаріятів СССР з правом дорадчого або вирішального голосу за вирішенням ЦВК СССР (закордонних справ, військ. і морських справ, зовн. торгівлі, шляхів сполучення, пошт і телеграфу).

Конституція 1936 в принципі зберегла цей поділ, увівши нові назви для наркоматів: а) заг.-союзні, що керували дорученою їм галуззю держ. адміністрації на всій території СССР безпосередньо або через підлеглі їм органи; б) союзно-респ., що керували відповідною галуззю за списком підприємств чи установ через однойменні наркомати в респ.; в) респ., підпорядковані тільки РНК респ. Крім наркоматів, до РНК УССР належали держ. комітети і центр. управління (Держплян, Гол. управління організованого набору робітників і переселення та ін.). По реформі управління госп-вом у 1932 — 34 кількість нар. комісаріятів СССР збільшилася. Згідно з офіц. теорією РНК стала найвищим адміністративним органом, який під керівництвом партії у межах своїх компетенцій мав виконувати обов’язки уряду сов. держави з метою побудови соц. суспільства.

Гол. і чл. РНК УССР формально призначав ВУЦВК, з 1937 Верховна Рада УССР, яким РНК була підзвітна; на ділі ж вирішальний вплив мало моск. керівництво ВКП(б) та ЦК КПУ і під їх контролем РНК УССР здійснювала доручені їй законодавчі й виконавчі обов’язки. Нормативні акти РНК за конституцією СССР 1924 мали форму декретів і постанов, а за конституцією 1936 — постанов і розпоряджень.

Гол. РНК у 1919 — 46 були: Х. Раковський (1919 — 23), В. Чубар (1923 — 34), П. Любченко (1934 — 37), М. Бондаренко (1937), Д. Коротченко (1938 — 39), Л. Корнієць (1939 — 44), М. Хрущов (1944 — 46).

У 1946 РНК перейменовано на Раду Міністрів УССР, а наркомати — на мін-ва.

А. Білинський