ЕУ/Рада Народних Міністрів УНР

◀ Рада Народних Комісарів

Енциклопедія українознавства Рада Народних Міністрів УНР

Рада Національностей ▶

Рада Народних Міністрів УНР, виконавчий орган влади в УНР, попередня назва Ген. Секретаріят Укр. Центр. Ради. Існувала від 22. 1. 1918 (запроваджена IV Універсалом) до гетьманського перевороту (29. 4. 1918, див. Гетьманський уряд) та під час Директорії Укр. Нар. Республіки. Р. Н. М. творилася на основі домовлення гол. партій про склад кабінету й затверджувалася Центр. Радою. Склад Р. Н. М. пропонував гол. Укр. Центр. Ради, забезпечивши для неї підтримку більшости чл. УЦР.

Перший склад Р. Н. М. у січні 1918 був такий: гол. і мін. внутр. справ В. Винниченко (УСДРП), товариші мін. І. Красковський (УПСФ), О. Карпинський і Л. Абрамович; міністри: закордонних справ — О. Шульгин (УПСФ), військ. і праці — М. Порш (УСДРП), тов. мін. — о. Жуковський (УПСР), суд. справ — М. Ткаченко (УСДРП), продовольчих — М. Ковалевський (УПСР), шляхів В. Єщенко, пошти і телеграфу — М. Шаповал (УПСР), морських справ — Д. Антонович (УСДРП), заступник мін. фінансів — В. Мазуренко (УСДРП), освіти — І. Стешенко (незалежний соціял-демократ), товариш мін. — П. Холодний (УПСФ), торгу і пром-сти — В. Голубович (УПСР), великоруських справ — Д. Одинець (рос. нар.-соц. партія), жид. справ М. Зільберфарб (жид. об’єднання соц. партій), поль. справ — М. Міцкєвіч (поль. дем. центр.), держ. контролер — О. Золотарьов (жид. «Бунд»), держ. писар — І. Мірний.

Цей кабінет був коаліцією УСДРП, УПСР, УПСФ і нац. меншостей. У наслідок внутр. кризи в УСДРП і УПСР щодо довір’я до кабінету Винниченка, останній 30. 1. 1918 подався на димісію, і була утворена нова Р. Н. М. у поміркованому складі з опозиційних елементів тих же партій. Її склад: гол. і мін. закордонних справ В. Голубович; міністри: військ. — А. Немоловський (УПСР), внутр. — П. Христюк (УПСР), фінансів — С. Перепелиця (близький до УПСР), шляхів — Є. Сокович (близький до УПСР), продовольчих справ — М. Ковалевський, освіти — Н. Григоріїв (УПСР), хліборобства — А. Терниченко (близький до УПСР), суд. справ — М. Ткаченко, морських — Д. Антонович, пошти і телеграфу — Г. Сидоренко (позапартійний).

У лютому 1918, у зв’язку з подіями (Берестейський мир, тимчасова окупація Києва) перетворено кабінет під проводом В. Голубовича. До складу Р. Н. М. входили: закордонні справи — М. Любинський (УПСР), військ. — О. Жуковський, внутр. — М. Ткаченко, зем. справи — М. Ковалевський (УСДРП), юстиція — С. Шелухин (УПСФ), фінанси — П. Климович (позапартійний), пошта і телеграф — Г. Сидоренко, освіта — В. Прокопович (УПСФ), шляхи — Є. Сокович, праця Л. Михайлів (УСДРП), торгівля і промисел — І. Фещенко-Чопівський (УПСФ), харч. справи — С. Коліух (позапартійний), держ. контролер — О. Лотоцький (УПСФ), держ. секретар — П. Христюк. Безпосередньо перед гетьманським переворотом чл. УПСФ вийшли з Р. Н. М.

Згідно з конституцією УНР, ухваленою 29. 4. 1918, Р. Н. М. була «вищою виконавчою владою» в УНР; її мав творити гол. Всенар. Зборів у порозумінні з Радою Старшин, а затверджувати Збори. Р. Н. М. була індивідуально і колективно відповідальна перед Зборами, які могли висловити Р. Н. М. і окремим чл. вотум недовір’я. Чл. Всенар. Зборів під час перебування в Р. Н. М. мали тільки дорадчий голос на сесіях Зборів.

Утворений виконавчий орган влади за гетьмана П. Скоропадського мав назву Ради Мін. (див. Гетьманський уряд).

За Директорії УНР була відновлена Р. Н. М., яка в принципі мала творитися і діяти у дусі конституційних засад Укр. Центр. Ради.

Трудовий Конґрес оформив тимчасовий конституційний статус Р. Н. М., визначаючи її як «виконавчу владу УНР», яка запрошується Директорією і в час між сесіями Конґресу є відповідальна перед нею. Директорія була наглядовим і вищим законодавчим органом щодо Р. Н. М.; остання мала завдання опрацьовувати законопроєкти. Але в практиці були часті розходження щодо компетенцій між Директорією і Р. Н. М., бо перша втручалася у практичну політику і навіть в адміністрацію.

26. 12. 1918 створено уряд — Р. Н. М. у складі: гол. і мін. закордонних справ — В. Чехівський (УСДРП), внутр. — О. Мицюк (УПСР), зем. — М. Шаповал, пошти і телеграфу — І. Штефан (УПСР), фінансів — В. Мазуренко, торту й пром-сти — С. Остапенко (УПСР), продовольчих — Б. Мартос (УСДРП), військ. — О. Осецький, згодом О. Греков, морських — М. Білинський, шляхів — П. Пилипчук (Нар. Реал. Партія), освіти — П. Холодний, невдовзі — І. Огієнко (УПСФ), керуючий управлінням культів — І. Липа (соціял-самостійник), юстиції — С. Шелухин, мистецтва — Д. Антонович, нар. здоров’я — Б. Матюшенко (УСДРП), праці — Л. Михайлів, жид. справ — А. Ревуцький (Поалей-Ціон), виконуючий обов’язки держ. секретаря — І. Сніжко, згодом М. Корчинський (УПСФ), держ. контролер — Л. Симонів (соціял-самостійник), мін. керівник преси і пропаґанди — О. Назарук (УСРП). Це була широка коаліція нац. партій, які згуртувалися за гетьманату в Укр. Нац. Союзі і підтримали повстання. В уряді переважали соц. партії. Щоб створити можливість для переговорів між Директорією і Антантою про допомогу у війні проти большевиків, 13. 2. 1919 у Вінниці зформовано Р. Н. М. без чл. УСДРП та УПСР у складі: гол. С. Остапенко (вийшов із УПСР), закордонні справи — К. Мацієвич (УПСФ), внутр. — Г. Чижевський (Нар. Респ. Партія), військ. — О. Шаповал (соціял-самостійник), морські — М. Білинський, госп-во — І. Фещенко-Чопівський, фінанси — М. Кривецький (соціял-самостійник), зем. справи — Є. Архипенко (Нар. Респ. Партія), освіта — І. Огієнко, віровизнання — І. Липа, юстиція — Д. Маркович, нар. здоров’я — О. Корчак-Чепурківський, шляхи — П. Пилипчук, преса й інформація — О. Назарук (гал. радикал), держ. секретар — М. Корчинський, дарж. контролер — Л. Симонів. Це був уряд з більш правих та позапартійних елементів — фахівців. Одночасно з Директорії вийшов В. Винниченко, а її гол. став С. Петлюра, який залитий УСДРП.

Після невдалих переговорів з Антантою, які викликали недовір’я серед ліво настроєної більшости до уряду Остапенка, 9. 4. 1919 у Різному була зформована нова Р. Н. М. із чл. УСДРП, УПСР та зах.-укр. соціяліотів у складі: гол. і мін. фінансів — Б. Мартос, заступник гол. і юстиції — А. Лівицький (УСДРП), закордонні справи — В. Темницький (гал. УСДП), внутр. — І. Мазепа (УСДРП), військ. — Г. Сиротенко (УПСР), з липня — В. Петрів, шляхи — М. Шадлун (УСДРП), праці — О. Безпалко (бук. УСДП), нар. здоров’я — М. Білоус (УС ДРП і гал. УСДП), пізніше Д. Одрина (УПСР), зем. справи — М. Ковалевський, згодом мін. нар. госп-ва став Т. Черкаський (УПСР), пошта і телеграф — І. Паливода (УПСР), освіта — А. Крушельницький (гал. радикал), пізніше Н. Григоріїв, віровизнання — М. Мировим, жид. справ — П. Красний (Поалей-Ціон), держ. секретар — І. Лизанівський (УПСР).

У кін. серпня 1919 Р. Н. М. була переформована під головуванням І. Мазепи; ін. зміни в складі уряду: нар. госп-во — М. Шадлун, преса і пропаґанда — Т. Черкаський, шляхи — С. Тимошенко (УСДРП), віровизнання — І. Огієнко, військ. — з листопада 1919 — В. Сальський.

Після укладення Варшавського договору з Польщею уряд І. Мазепи димісіонував. 26. 5. 1920 зформавано нову Р. Н. М. у складі: гол. — В. Прокопович, заступник гол. і мін. юстиції — А. Лівицький, закордонні справи — А. Ніковський (УПСФ), внутр. — О. Саліковський (УПСФ), зем. справи — І. Мазепа, військ. — В. Сальський, нар. госп-во — Є. Архипенко, фінанси — Х. Барановський (позапартійний), шляхи — С. Тимошенко, освіта — П. Холодний, віровизнання — І. Огієнко, пошта і телеграф — І. Косенко (позапартійний), нар. здоров’я — С. Стемповський (поль. меншість), держ. секретар — В. Оніхімовський. Це був останній уряд, що ще діяв на частині укр. земель; за партійним складом був поміркований, складався в більшості з правих соціял-демократів, УПСФ і позапартійних.

З поч. 1921 уряд УНР став екзильним. Р. Н. М. очолювали В. Прокопович, П. Пилипчук, А. Лівицький. Після того, як обов’язки гол. Директорії перебрав А. Лівицький (1926), кабінет очолював з незначними змінами аж до 1939 В. Прокопович. Чл. уряду перебували в осередках найбільшого скупчення політ. еміґрації — у Варшаві, Празі й Парижі.

Р. М.