Етноґрафічний збірник/35/Подвірна колядка
◀ Як відбувають ся коляди у Гуцулів | Етноґрафічний збірник. Том 35 під ред. Володимир Гнатюк Подвірна колядка |
Підстїнна колядка ▶ |
|
Єк кольидники надходє до мудрого (= красного, богатого) ґазди, на подвірю співают:
Ми си пустили в високі гори, |
Зап. в Жабю-Ільци, Косів. пов. 1911. Б. Заклинський.
У кольиду збирают си ўсе на Різдво по Службі. Иде звичайно десьить у водній таборі. У нас на Ільцї идут чотири таборі. То иде так: береза один, другий з христом, шо майит порьидок дати за столом, и тримбітар, скрипичник, дзвонар и кінь, шо носи колачі, а решта кольидники. Даўно ишли перше до ксьондза зачінати, а типир уже идут вид ґазд зачінати. Йик си ближьи д хатї так з на 30 кроків, дзвоньи у дзвінки и пльишуть то йи, поо́дин вихапуют си, скачут на одній нозї и приговорюют та приспівуют:
Ми пустили си ў високі гори, Ой из за гірки, з за полонинки,[1] Ой пришпили ми під подолочок. |
Зап. М. Кузьмак у Жабю-Ільци.
- ↑ При „плєсї“ співають усякі піснї (плєсанки), що не мають нїчого спільного з самим обрядом колядованя та з колядками. До таких належить і отся пісня, що звідси починаєть ся.