2. Підстїнна колядка.
Типер співают підстїнну колядку пид викном; як си впрошуют в хату, усій чельиди разом:
|
Вой забарив си місець у крузї,
Дай Боже!
Місець у крузї, гість у дорозї.
Ой ишлож тудав бай девять купцїв,
Бай девять купцїв, хлопцїв-молодцїв.
Ой питали си тай десьитого,
Отсего ґазди тай і ґречного;
Тут ми їго си бай допитали.
Вин собі сиди у своїм дому,
А в своїм дому вой коло стола,
Вой коло стола єворового.
Поперидь него білі колачі,
Білі колачі з ярого жита;
Ой є из жита тай из пшеницї.
Він собі сиди, тай раду ради,
Тай раду ради я из ґаздинев,
Я из ґаздинев, из дїточками :
Шо до нас прийшли я в рік гостеви,
Єк би й удати, відвінувати?
Відвінуємо сріблом, золотом,
Сріблом, золотом, єров пшеницев.
Колиж ви дома, ґреч(и)ний ґаздо,
Вийдиж ти ид нам тай подєкуй нам,
Шо ми так тобі пришьебетали,
Єк соловія я в тузї в лузі,
Єк зазулечка в вишневим саду,
Єк ластивочка тай при цим дому.
|
Зап. в Жабю-Ільци, Косів. пов. 1911. Б. Заклинський.
Паралєлї: В. Шухевич, Гуцульщина, IV, стр. 42 — 43, ч. 11.
В.
Увіходячи до господаря у двір, береза проказує:
|
Приходь, приходь сам Бог на сьой двір
Зо всіма святими, з нами молодими,
Бо йдуть до тебе у рік гостоньки,
У рік гостоньки, всьо колядники;
Позволь же їм защебетати,
Як соловейку на сїножатї,
Як зозуленцї при зеленім гаю.
|
В. Кравченко, Етн. матеріяли, стр. 20, ч. 54.
