Жнива досьпіли/Передмова
| Жнива досьпіли Передмова |
Вже час ▶ |
|
Даруйте, бо чуюсь змушений перше сказати не про се, а переднїйше.
Року 1916 я написав і видрукував маленьку книжочку, як де кому відомо вже, під заголовком (поч. букв) Н. Ф. Л. Сю книжочку нї хвалити, нї критикувати не приходить менї; а хто вже читав єї то знає. Думаю, що більша половина Вп. читачів, що читали єї, були вповнї задоволенї нею; та було й се, що не один Вп. читач по прочитаню згаданої книжочки впадав в якусь нудь або гіркість так, що аж мусїв спльовувати. (Тут виглядає троха комічно, але се факт).
Тепер позвольте менї Вп. читачі звернути маленьку увагу на сказане повище!…
Я знаю тепер самий, що я не написав те все (в згаданій книжцї) на добрих принципах (основах) і що легко можна будь кому добачити мою вузкоглядність майже в кождім стиху згаданої книжки… Так, а Ви спитайте „чому?” Думаю, що добрий психольоґ (хоч би й свого рода) не спитає „чому?”… Я тут не міг, а навіть мусїв ужити такого стилю, от чому! Сей, що тут питає „чому”, то ще не знає всїх вибоїв та пропастий в яку може легко упасти душа чоловіка!… Чи топлячий ся (припадково) не ляментує і не взиває щоб хто спас його від смерти?!Ой тут брати мої незважає ся на прінціп що широка і глїбока вода має жити (примір топлячого ся); але щоб виплисти з неї і знайти під ногами твердий і певний ґрунт!!!…
Дорогі читачі! Про сюю книжочку я не хочу Вам говорити богато, бо думаю, що Вам буде зрозуміло вже зі сказаного повище і що в нїй (як і в попередній), будете старатись знайти все що є добре, а не противно....
Я не кажу нїц про критику, коли вона вірна — правдива; нї, я радо прийму єї, бо вона може менї навіть де що помочи в моїй працї. Так, критику вірну прийму....
І. М.