Жнива досьпіли/I–VII

by І. Мулярчик

◀ Зима

Жнива досьпіли І. Мулярчик I–VII

Я читати не умію… ▶

• Цей текст написаний желехівкою.

Віннїпеґ: 1917

I.

Я коли тримав ся злої форми житя, то думав що знаю дуже богато; та коли полишив єї, то ця ідея зачала горіти в менї не вгасимим вогнем і, я зачав реалїзуватись тодї що я нїчого не знаю.

II.

Жаль? О, се великий робітник в душі і в тїлї людини!… Він перетопив все моє тїло на нове! Він перейшов і скріпив всї мої кости що до найменьшої! Він перелляв і перечистив всю мою кров; а тепер вже далї на попіл допалює в весь мій гріх самолюбства!…

III.

Спокій душі є двоякий: спокій житя і спокій смерти. Спокій житя є божий, спокій сме­рти є гріховний.

—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —

Ой, дивіть ся дїтоньки щоб смерть не розпростерла свій намет над вами і не затїни­ла ваші душі своїм спокоєм....

Так до нас говорить ся з гори.

IV.

В борбі духовнїй я маю велике терпінє, — дуже велике; та радїсьть ще більшу, та радїсьть ще більшу.

V.

Що від тїла, тїлом остаєть ся; що від ду­ха, останеть ся духом.

VI.

Горе тим що в важають себе самих силь­ними і пнуть ся до високостий; бо впадуть они — глїбоко впадуть!

—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —

Істинно істинно блаженнї ті що впадуть; бо встануть они — встануть до житя вічного!

VII.

Що маєш доброго в собі,
Не величай ся тим;

Бо те все не твоє власне
А дав тобі Творець твій.

———O———