ЗУРРСУУ/1925/1/26/Про заходи термінового переведення повної українізації радянського апарату

Матеріал з Вікіджерел
< ЗУРРСУУ‎ | 1925‎ | 1‎ | 26
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЗУРРСУУ/1925/1/26 (1925
Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету й Ради Народніх Комісарів УСРР
Про заходи термінового переведення повної українізації радянського апарату
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

202. Про заходи термінового переведення повної українізації радянського апарату.

Відзначаючи де-які досягнення в переведенні в життя постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету й Ради Народніх Комісарів УСРР з 1-го серпня 1923 р. „Про заходи забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові української мови“ (Зб. Уз. 1923 р., ч. 29, арт. 435) у частині українізації радянського апарату — Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народніх Комісарів УСРР визнають ці досягнення за недостатні.

Робота в справі українізації радянського апарату протікала, по-перше: за тяжких умов непозбутої ще спадщини панування російської буржуазної і дрібно-буржуазної культури над українською, що досі є переважно тільки селянська, по-друге: за умов браку грошових коштів і культурних сил для навчання української мови співробітників радянських установ, і по-треттє: за умов недостатнього поновлення радянського апарату за рахунок притягнення нових українських елементів, що разом взяте становило головну причину непереведення цілого плану роботи протягом установленого постановою речинця.

Обслідування центральних радянських установ, що провів з доручення Ради Народніх Комісарів УСРР Народній Комісаріят Робітничо-Селянської Інспекції УСРР, виявило, поруч із досягненням де-якого успіху, також і грунтовні хиби роботи в справі українізації радянського апарату.

Лишаючися цілком на грунті поставлених перед Робітничо-Селянським Урядом України завдань і відзначаючи, що частина співробітників радянських установ у певній мірі неприхильно ставиться до виконання завдань, покладених на них зазначеною постановою, що випливає частково із одержаних ними в спадщину старих великодержавних поглядів, — Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народніх Комісарів УСРР вважають за потрібне звернутися до всіх радянських установ й організацій з закликом до нового напруження волі, щоб цілком розвязати зазначені вище національні завдання, об'єктивно висунені Великою Жовтневою Революцією.

Вважаючи за головні причини вищезазначених труднощів і виходячи з потреби безумовного доведення намічених заходів до кінця, шляхом забезпечення співробітникам радянських установ змоги повніше вивчити українську мову, в умовах планомірної праці, і ступнево прикладати набуті знання в своїй біжучій роботі, а також через добір і притягнення нових кадрів українських робітників, і розвиваючи та доповнюючи постанову свою з 1-го серпня 1923 року „Про заходи забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові української мови“ (Зб. Уз. 1923 р., ч. 29, арт. 435), — Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народніх Комісарів УСРР постановили:

1. В усіх державних установах і державних торговельно-промислових підприємствах, що не перейшли на українське діловодство, належить його перевести на українську мову не пізніш як 1-го січня 1926 року.

Примітка 1. Цю постанову поширюється на всі державні установи, включаючи до цього числа й ті, які не згадано в артикулі 8-му постанови ВУЦВК і РНК УСРР з 1-го серпня 1923 р. „Про заходи забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові української мови“, крім установ, що безпосередньо обслуговують національні меншости УСРР.
Примітка 2. В громадських організаціях публічно-правного характеру українізацію провадиться окремим порядком, з установленням окремих речинців, стосовно до характеру їх роботи.

2. Усі зносини державних установ і державних торговельно-промислових підприємств на території УСРР провадиться українською мовою, а зносини зазначених установ і підприємств з такими самими установами й підприємствами в инших Республіках провадиться або російською мовою, або мовою тої Республіки, куди пишеться звертання.

Примітка. Загальносоюзні господарські організації зобов'язані в зносинах з українським населенням договори й т. инш.), центральними й місцевими українськими організаціями провадити діловодство українською мовою.

3. З моменту видання цеї постанови діловодство в усіх державних установах та державних торговельно-промислових підприємствах, розташованих на території УСРР належить провадити переважно українською мовою, ступнево переходячи на цілковите українське діловодство до речинця, зазначеного в артикулі 1-му, в міру навчання співробітників цих установ української мови й притягнення нових співробітників, що знають українську мову.

4. Відповідальність за затримку переведення українізації державних установ та державних торговельно-промислових підприємств, а також за непереведення її до встановленого в арт. 1-му цеї постанови речинця — 1 січня 1926 року —покласти безпосередньо на керовників установ і підприємств.

5. Усі акти публічно-правчого характеру, а також бланки, штампи, вивіски, етикетки то-що на території УСРР належить перевести ступнево, але не пізніш як 1-го січня 1926 року, на українську мову, з тим що надається право складати їх, поруч з українською мовою, також і російською мовою або мовою відповідної національної меншости, загально-вживаною в даному місці.

6. Зобов'язати Народній Комісаріят Освіти УСРР підсилити свою діяльність в справі допомоги навчанню співробітників державних установ та державних торговельно-промислових підприємств української мови, збільшити число й тираж видань відповідних підручників, поширити розповсюдження української літератури, встановити інспекційний нагляд і обслідування якісної сторони навчання української мови й постановки її, а також, установити щільніший звязок із деожавними установами та державними торговельно-промисловими підприємствами що до переведення українізації їхніх апаратів.

7. Зобов'язати Народній Комісаріят Освіти протягом установленого ним речинця й не пізніш як 1-го січня 1926 року за посередництвом Державного Видавництва України й Головного Наукового Комітету України, а також Української Академії Наук, видати так загальний академічний словник української мови, як і термінологічні словники з окремих галузей наук, передовсім — із суспільних.

8. Зобов'язати всі державні установи та державні торговельно-промислові підприємства, незалежно від улаштування для співробітників курсів української мови, широко допомагати самодіяльности співробітників до вивчення української мови й удосконалення набуваного ними знання, для чого використовувати клуби й поповнити їхні бібліотеки українською літературою.

9. У кожному центральному відомстві заснувати відомчі комісії для українізації даного відомства й підприємств, що ними воно відає, поклавши на зазначені в цьому артикулі комісії:

а) допомагати українізації установи й підпорядкованих її підприємств;

б) перевіряти українізацію даного відомства й підпорядкованих йому підприємств;

в) розглядати справи й давати висновки керовникам установ та підприємств, що ними вони відають, про прийом у виняткових випадках осіб, які не володіють українською мовою.

Примітка. Приймати осіб, що не володіють українською мовою, можна тільки у виняткових випадках і при тому на підставі мотивованої заяви керовників даного відомства або управління.

10. Заснувати такі самі комісії в губерніяльних і округових установах, поклавши на них також перевірку й обслідування переведення цеї постанови в частині, дотичній національних меншостей.

11. Заснувати Центральну Всеукраїнську Комісію для керовництва українізацією під головуванням Голови Ради Народніх Комісарів УСРР у складі двох членів із персонального призначення Ради Народніх Комісарів УСРР, а на місцях — губерніяльні й округові комісії під головуванням голови відповідного виконавчого комітету в складі двох членів із персонального призначення виконавчого комітету і на них покласти давати напрямок і загально керувати переведенням українізації державного апарату.

12. Покласти на Народній Комісаріат Робітничо-Селянської Інспекції УСРР і його місцеві органи обов'язок періодично перевіряти українізацію радянського апарату й, особливо, перевіряти прийом на службу робітників, що не володіють українською мовою і про наслідки перевіряння доповідати центральній і місцевим комісіям для керовництва українізацією, за належністю (арт. 11).

13. Покласти на органи Народнього Комісаріату Робітничо-Селянської Інспекції УСРР обов'язок розпочати планомірне обслідування установ та підпорядкованих їм підприємств що до перевірення українізації їхнього апарату. Індивідуальне перевірення кожного співробітника, що до українізації покласти на атестаційну комісію та на керовників установ, давши їм право звільнити співробітників, що виявили недостатнє знання української мови.

14. Підтвердити постанову про заборону приймати на службу осіб, що не володіють українською мовою (арт. 20 постанови ВУЦВК і РНК УСРР з 1-го серпня 1923 року).

Надалі цей прийм провадити тільки порядком, зазначеним арт. 9 і 10 цеї постанови.

15. Установити, що співробітників державних установ та державних торговельно-промислових підприємств, де буде зауважено негативне ставлення до українізації, виявлене в тому, що протягом минулого періоду вони не вживали ніякіх заходів до вивчення української мови, адміністрація цих установ і підприємств може звільняти, не видаючи вихідного.

16. Співробітники, звільнені за незнання української мови, можуть бути знову прийняті на службу лише після того, як вони досить добре вивчать українську мову.

17. Доручити Народньому Комісаріятові Робітничо-Селянської Інспекції УСРР протягом двох тижнів розробити й розіслати інструкцію про порядок обслідування керовниками установ українізації в установах і підпорядкованих їм підприємствах, відповідної звітности і індивідуальної перевірки співробітників що до знання української мови.

18. Ті самі правила, що їх установлено що до українізації, застосовується що-до переходу на мови національних меншостей у районах, де в звязку з національним районуванням України належить перевести діловодства на мови національних меншостей.

Харків, дня 30 квітня 1925 р.

Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету

Голова Ради Народніх Комісарів УСРР

Секретар Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету

Оголошено в „Вістях ВУЦВК“ 20 травня 1925 р., ч. 112.