ЗУРРСУУ/1925/1/29-30/Про скасування Охтирської округи на Харківщині

Матеріал з Вікіджерел
< ЗУРРСУУ‎ | 1925‎ | 1‎ | 29-30
Перейти до навігації Перейти до пошуку

234. Про скасування Охтирської округи на Харківщині.

Змінюючи постанови ВУЦВК з 7 березня 1923 р. «Про адміністраційно-територіяльний поділ Харківщини» та «Про адміністраційно-територіяльний поділ Полтавщини» (Зб. Уз. 1923 р., № 18-19, ст. ст. 313 і 312) і доповняючи постанови ВУЦВК і РНК УСРР з 5 січня 1925 р. «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Харківщини й Полтавщини» (Зб. Уз. 1925 р., № 2, ст. 8) і з 13 березня 1925 р. «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Полтавщини» (Зб. Уз. 1925 р., № 12, ст. 92), — Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народніх Комісарів УСРР постановили:

1. Охтирську округу на Харківщині розформувати, віднести території:

а) Груньського, Рублівського та Котелівського районів у склад Полтавської округи на Полтавщині;

б) Чупахівського й Тростянецького районів у склад Сумської округи на Харківщині;

в) Охтирського, Кириківського, В.-Писарівського, Краснокутського, Колонтаївського, Сенявського та Богодухівського районів у склад Харківської округи на Харківщині.

Харків, дня 3 червня 1925 р.

Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Петровський.

Заст. Голови Ради Народніх Комісарів УСРР І. Булат.

Т. в. об. Секретаря Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, Член Президії ВУЦВК'у Угаров.

Оголошено в «Вістях ВУЦВК» 7 червня 1925 р., ч. 128.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).