Записки НТШ/6/Слобода Полтава в 1630 р.
| ◀ Київський каштелян і козаки | Записки товариства імени Шевченка, Том VI Слобода Полтава в 1630 р. (Михайло Грушевський) |
Похоронне поле каменного віку в с. Чехах (пов. Брідський) ▶ |
|
Полтава між старими українськими містами, можна сказати, homo novus. Вона стає виднїйшим пунктом адмінїстрацийним вже за Хмельнищини і лише в новїйші часи — культурним центром, почавши з полтавського дяконенка, що писаннями своїми вславив і й „Ворсклу річку — невеличку“ і „славну Полтаву“.
Правда, в предки Полтаві подають Лтаву на Ворсклї, згадану в оповіданню лїтописи що похід на Половців 1111 р., а в московських родословних книгах в ґенеалоґії кн. Глинських значить ся, що їх предок Татарин Лексада, вступивши в службу до кн. Витовта, мав „отчини Глинескъ до Глинища да Полтава“, але окрім сих „порожнїх звуків“ ми з давнїших часїв про Полтаву нїчого не маємо, а в XVI в. тї краї лежали „яловими полями“, де перебували лише часами „на входах“ рибалки, пасїчники, та стрільцї. В своїй розвідцї про Полтавщину в XVII в. д. О. Лазаревський наводить уривок з акту 1681 р., де один дід, „подейшлий барзо в лѣтех“ свідчить з свого вїку за часи, „як Полтава засѣдала слободою“[1]. Се свїдоцтво ледви чи могло сягнути далі 20–30-х рр. XVII в., і воно тепер зтверджуєть ся актом з р. 1630, що трапивсь минї перед кількома роками, під час роботи в Головнїм Архиві варшавським. Є то наданє королївське шл. Бартоломею Обалковському, секретарку королївському, за заслуги „слободи пустої званої Пултава“, на р. Ворсклї, над шляхами Муравськими, в воєводствї Київськім, з усїма полями, луками, грунтами, лїсами, озерами, ріками і иньшими приналежностями, з правом закладаня сел і місточок і держаня до волї королївської, з тим одначе, що державець не має права в місцевих пущах і лїсах робити поташу, попілу, кленок і всяких виробів лїсових, также селитри, солї і металїв, якби показались, не має права здобувати без осібного дозволу королївського.
Як бачимо з сего, Полтава виступає в тім актї цїлковитою пустинєю, згадуєть ся лише про лїси та ріки, експлуатация лїса виступає в першій лїнїї як джерело доходу і лише на будучність говорить ся про села і місточка. Хоч не раз трапляло ся так, що за пустинї випрошували ся вже в певній, а навіть значнїй мірі залюднені землї, одначе порівнюючи з сим актом згадану відомість про осаженє Полтавської слободи, прийдеть ся признати, що таки дійсно в 1630 р. Полтава була пустинєю, без осїлої людности. Чи Обалковський заходив ся її залюдняти, то годї сказати. Від р. 1641 Полтава виступає вже як „город“ в руках Калиновського, що навколо її осаджує слободи[2]; чи він продовжував лише колонїзацийну дїяльність попередного державця, чи почав осаджувати людей на „суровим кореню“ і коли і як він Полтаву від нього набув, не знаю. А поки що по тій недуже певнїй згадцї про „отчини“ Глинських, грамота 1630 р. дає першу, скільки знаю, документальну звістку про Полтаву.
Danina słobody pustei Puntawa (sic) nazwaney, do dispositiei Króla J. M. przypadłej, urodzonemu Barthłomieiowi Obałkowskiemu conferowana.
Zygmunt III Oznaimuiemy etc., iz my, maiąc miłościwy wzgląd na zasługi urodzonego Barthłomieia Obalkowskiego, sekretarza naszego, które nam y Rptey, y przy dworze naszym y gdziekolwiek od nas w poważnych i wielkich sprawach zesłany był, wiernie oddawał, y teras z całą wiarą y życzliwością oddaie, chcąc mu tedy za to znak łaski naszey krolewskiey pokazać, daliśmy mu y tym listem naszym daiemy słobodę pustą, do dispositiey naszey należącą, Pułtawa nazwaną, nad rzeką Worskłem pod slakami Murawskiemi w woiewodztwie Kiiowskim lezącą, którą pomieniony Obalkowski ze wszystkiemi rolami, łąkami, gruntami, lasami, jeziorami, rzekami y inszemi przynaleznosciami, do tey Pułtawy nalezącemi, trzymać y iako na tym, tak na innych mieiscach pustych, do osadzenia sposobnych, osadzać wsi albo miasteczka zakładać y one ku pożytkowi naszemu y Rptey budować, na pożytek obracac y onych używać az do upodobania y woley naszey, takim jednak sposobem, aby z puscze y lasów tamecznych potaśzow, popiołow, klepek y żadnych towarow leśnych, także saletry, soli y innych kruszców, iesliby się iakie pokazały, krąm (sic) osobliwego naszego na to pozwolenia nie robił, prawa nasze królewskie, Rptey y kościoła catholickiego wcale zachowuiąc. Y na to daliśmy ten nasz list z podpisem ręki naszey, do któregośmy pieczęc naszę coronną przycisnąć kazali. Dan w Osieczku dnia XX mca marca roku Pańskiego MDCXXX, panowania ut supra. Sigismundus rex. Paulus Koludzki.
Коронна Метрика Варшавського Головного Архиву кн. N 178 f. 29 v.
М. Грушевський.
——————
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Австрії.
|