|
ЕВРОПА
I
Дисонанс
Ідіотку осінь — в перукарні голять…
Листя із каштанів… Вітер і джаз-банд…
Небо брови хмурить… — В синім мюзик-голі
Хтось: блакитний смокінг, чорний бант…
Завихрилось листя. — Золоті фокстроти…
Понад обрій — боксера кулак…
Тротуари. — Вітер. — Осінь… Роти
У дранті на фронт… Палаци. — Фраки. — Лак.
II
Догмат фашизму
(Маланюкам)
Мусоліні, Христос і блазнюк.
А під ними потворна держава
У смертельних обіймах удава,
На мерзоті скривавлених рук!
Де панує нагай і канчук
Над зухвалим, бунтужним холопом,
І кривавим, кривавим потоком
Перетворюють землю на труп!
Де у ранах небачених мук
Люд чекає загибели в спазмі…
А над ним, у святому сарказмі
Мусоліні, Христос і блазнюк!
III
Кінець і початок
Стоїть Европа, — захолола
На затванілому шляху,
А буйна сила, бідна, гола,
Лежить в тюремному льоху!
Та'дне помре, друге повстане! —
Вогнем вулкани миготять,
І (вір!) розсиплеться, розтане
Старе, як камні полетять —
На тих, що мотлохи-прапори
Гнилого серця понесуть, —
На бій, — змести незрушні гори,
Шляхи первістку перетнуть!
|
