За всіх скажу/Сарказми
| ◀ Поетові | За всіх скажу Сарказми |
Іронії ▶ |
|
САРКАЗМИ
I
Маленьке віконце і шкельця на бік:
Кімнатка — а стіни — плівки…
Гюго, Маяковський. Під столиком Спік: —
— „Мандрівки“.
Шматочок паперу, та пів-олівця…
З портрету всміхається критик…
Вимучую риму: — до сонця — серця: —
— Піїтик!
II
Ми оспівуєм трохи не все,
А найперш обминаємо будні! —
Ну й яким-же то духом мужицьким несе,
І які вони, — вірте, — облудні!
Чом-би, єй, не співати одвічну красу,
— Не ліпити ідилії з глини!?
Хто це, — грішний, — із вас не відчує той сум,
Як в імлі забренить віоліна!?
III
Укладу довжелезну поему, —
Випру десь поміж літер: — Ти!
Ну і що-ж! — Це звичайна тема, —
Хоч цілісінький вік крути!
Ну, люблю! — І кому-ж цікаво!? —
Як і вчора земля пливе!
…Тільки серце… немов-би під лаву
Закотилося…
Неживе!