За українську справу/29-тий серпень 1919
| ◀ На Київ! | За українську справу 29-тий серпень 1919 |
Київ здобутий ▶ |
|
29-го серпня, рано досвіта, почався після прослідження ситуації в попередніх днях, рішаючий наступ рівночасно на цілому фронті. Вже день передтим, отже 28. VIII. виказував противник живу діяльність на цілім полудневім фронті між Дніпром та Ірпеню. Вечором того дня прийшло до гострої сутички на наших висунених забезпечаючих становищах під Загірям і Скитком. Протинаступом ворога відперто. Залізнича стація Васильків лежала під безустанним ворожим вогнем. Зате ніч на 29. перейшла досить спокійно. Все вказувало на те, що ворог стягнув значні сили в загальну лінію зовнішнього перстеня і найперш старався перервати наше далеко висунене прикриття, що крило підхід I-го Корпусу, який до цього часу був перед ворогом схований. 29 VIII. ще перед світом пішов ворог перший до наступу. Солодуб, оборонець Києва зібрав під своєю особистою командою коло 20 тисяч вояків 12-тої большевицької армії, щоби прорвати ними наш перстень коло Великої Бугаївки і переїхати через Васильків на захід. Цей удар був для нас дуже небезпечний, але ми потрохи його очікували, а навіть його собі бажали. Для нас було добре знати, що головна ворожа сила є зібрана в цьому місці, бо тим лекша була тоді рішальна праця I-го Корпусу. Потрібно було тільки, щоб війська, а передусім Запоріжський Корпус — видержали. Полк. Сальський вицофав зручно і своєчасно Запоріжців з Вел. Бугаївки і Городища за багнисту долину Стугни, щоби тут, зібраними силами зустрінути нагальний наступ ворога.
Через цей відступ Запоріжського Корпусу відкрилося праве крило 2-ої бриґади, яка на північ від Василькова готовилася до наступу на Крушенку. Рівночасно большевики напали і на ліве крило 2-ої бриґади, а саме на II/2 курінь біля Каплиці і відкинули його на Васильків. Однак свіжий I/2 курінь заляг міцно на північній границі Василькова і разом з вицофаним в міжчасі з правого крила III/2 курінем удержав її. Повний 2-ий полк артилєрії займає на горбах на полудневий схід від Василькова становища і здержує наступаючого ворога. Тимчасом от. Виметаль, який держить зі слабим „куренем смерти“ стацію Васильків, наказує зібраній біля Путреного Поля резерві ґрупи (курінь IV/2 і I/2) протинаступ на Каплицю, однак не може здобути позицій, навпаки сам, притиснений, поволі відступає назад через хутір Черкас на Солтанівку.
В цім критичнім моменті 8. бриґада, якої не захопив головний удар большевиків і яка без труду відпирала слабі наступи червоних на Кожухівку і Данилівку, бачучи тяжке положення 2-ої бриґади, звертає свої 2 курені проти Путриного Поля, який знову займає. В цей спосіб була відтяжена 2. бриґада у тяжкім бою і звязок з нею був знову наладнаний.
У вечірніх годинах кидає сот. Ревюк, який обняв команду 2-ої бриґади, з власної ініціятиви ослаблені тяжкими боями курені 2. бриґади ще раз до протинаступу і займає назад Каплицю та горби на полудне від Крушенки.
В тім самім часі займає II-ий курінь 8-ої бриґади під командою сот. Станимира бравурним наступом на баґнети Глеваху. Головний Отаман, який підїхав у своїй сальонці аж у перші лінії, приглядався наступові цього куреня, а пізніше відїхав так само нагло, як приїхав.
В міжчасі Запоріжський Корпус відпер кріваво усі очайдушні наступи ворога, який намагався перейти річку Стугну.
Так скінчився нагальний і з великою енерґією переведений наступ большевиків 29. VIII. вечором тим, що вправді здержав на цілий день власний наступ Запоріжського Корпусу і ґрупи от. Виметаля, але позатим не мав ніякого більшого успіху.
Зате за той час назріло вирішення на північнім крилі, де йшов вперед I-ий Корпус. Його бриґади, посуваючися алярмовими маршами, випали негайно з лісів між залізницею Київ — Козятин і шляхом Київ — Житомир і останками сил у легенях кинулися в пізних пополудневих годинах на вповні заскоченого ворога.
5-та бриґада здобула Забіря і виборола собі перехід через багнисту річку Бобрицю.
6-та бриґада, яка пригналася через Ясногородку і мала за собою 40 км., закріпилася одним куренем ще в ночі з 29. на 30., після крівавих вуличних боїв, у місточку Ігнатівка, що лежить на східнім березі Ірпеня.
10-та бриґада, яка як північне крило і задна охорона армейської ґрупи посувалася шляхом Київ — Житомир через Мотижин на Березівку, звела кілька боїв коло згаданих місцевостей з малими, розсипаними відділами большевиків, відкинула їх і станула вечором 29. одним куренем і одною батерією в Березівці, а головними силами в Мостищі над річкою Буча.
Зараз на північ від них стояв 1. кінний полк, який перервав шлях Київ — Коростень, і станув на сторожі в місці перервання.
Так отже перший день наступу перейшов на цілім фронті армейської ґрупи з успіхом. Очайдушний протиудар червоних розбився на незвичайно хоробрій поставі Запоріжського Корпусу і ґрупи От. Виметаля, які видержали головний удар, не віддали ворогові ні одної пяди з поля бою, а вечором бравурними протинаступами виперли ворога з його становищ.
У висліді в становищах ворога створилася поважна прірва між Ігнатівкою і Глевахою.
Цього вечора ми вже знали, що Київ буде наш.