Зелена Євангелія/Екстатичний восьмистроф
| ◀ Епічний вечір | Зелена Євангелія Екстатичний восьмистроф |
Концерт ▶ |
|
ЕКСТАТИЧНИЙ ВОСЬМИСТРОФ
Шумлять у скринях зеленаві зерна льону,
масний і теплий пил вирує у олійнях.
Щораз в корявих липах спалахне прокльоном
душа зелена, гнівна і незаспокійна.
Черві не піддається буйний струм життєвий,
з дерев зелені іскри дятлі крешуть.
Зорі червінцем платить скупо вечір дневі
за сонце, що його в червоний мох розчеше.
Червона сажа заходу вкриває липи,
що круглі, мов решета, сіють сонне сімя
і струни листя замовкають наглим схлипом
під вітру дотиком, що тишу шумом вимяв.
Дівчата із олієнь пахнуть млосно льоном,
коли, мов квіт, коханцям розкривають тіло
і сонце вибухає божевільним дзвоном,
в гучні тарелі хмар вдаряє опяніло.
Знечевя затихає в навіженім гимні,
немов макуха, що олією спливає
і ллються струмені шалені і нестримні
в коріння тіл, у жили лип, у нетрі гаю.
Дивіться: це пожежа світу, буря первнів,
рослини моляться, шаліє кожен колір,
ізсподу у коріння дмуть вітри підземні,
аж липа, мов клярнет, заграє перша сольо.
Ось димарі землі, ось куряться дерева
в зеленім, золотавім і багровім димі.
В соломі мряки пні, верхівя у прощальній
завії сонця, що, мов птах, зайшло за ними.
І сонце заходу і літо й липи мрійні,
змінливість вічну світу ввечорі і вранці,
я прославляю невгомонний труд в олійні,
горіння душ, екстазу тіл і хміль коханців.
11. грудня 1935.