Зоря/1894/8/Кант Юрию

by Боян

◀ Кант небесній царицї

Зоря. Р. XV. Ч. 8 Народні музичні струменти на Вкраїнї Боян Кант Юрию (народна)

Об смертному часу ▶

• Цей текст написаний желехівкою.

Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1894

III. Кант Юрию.

Були люди невірнїї, / Вони в Бога не вірили.

Були люди невірниї, | вони в Бога не вірили;
А вірили у цмочище, | у лютеє та зміїще.
Дали цмоку а оброку, | що недїлї по людинї.
Прийшла пора аж до цара, | хоч сам ступай, хоч доч давай!
Стали вигри вигравати, | стали панну виряджати.
Посадили в кінцї моря, | моли, панно, щиро Бога!
Панна тоді сильно злякла, | пред Господом крижем вклякла.
Аж тут летить а цмочище, | то лютеє та зміїще.
В його з рота огонь паше, | в його з очий іскри скачуть.
Десь узяв ся сьвятий Юрий, | на білім конї з копією,
Вдарив цмока серед ока, | забив цмока на вік віка.
Чого хочеш сьвятий Юрий, | чи ти схочеш срібла-злата,
Чи ти схочеш розписати, | по всїм сьвітї розіслати,
Щоб читали і писали | Григория^[1] сьвяткували?
Я не хочу срібла-злата, | тільки хочу розписати,
По всїм сьвітї розіслати, | щоб читали і писали,
Григория^[1] сьвяткували.

——————

1. Замість „Георгія“