Зівяле листя/Байдужісінько мені тепер

by Іван Франко

◀ Вона умерла

Зівяле листя Іван Франко Третій жмуток (1896) «Байдужісінько мені тепер…»

В алєї нічкою літною ▶

Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922

Байдужісінько мені тепер
До всіх ваших болів і турбот,
До всіх ваших боїв і гризот!
Всі ідеї ваші, весь народ,
Поступ, слава — що мені тепер?
Я умер!

Хоч вались про мене весь сей світ,
Хоч брат брата тут мордуй і ріж, —
Нічого мені тепер глядіть,
Нічого вже добиваться більш!
В моїм серці вбитий острий ніж
І на віки душу я запер, —
Я умер.

Хай побіда світла вас манить,
Хай надія додає вам крил, —
Та моя надія ось лежить:
Я — судно без маштів і вітрил,
Я для радощів не маю сил,
І з життям умову я роздер —
Я умер.