Зівяле листя/Безмежнеє поле в сніжному завою
| ◀ Я не надіюсь нічого | Зівяле листя Перший жмуток (1886—1893) «Безмежнеє поле в сніжному завою…» |
Як на вулиці зустрінеш ▶ |
|
Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені о́бширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною,
І в серці нестерпнії болі.
Несиж мене, коню, по чистому полю,
Як вихор, що тутки гуляє,
А чень утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.