Зівяле листя/Хоч ти не будеш цвіткою цвісти
| ◀ Як почуєш в ночі | Зівяле листя Другий жмуток (1895) «Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…» |
Як віл в ярмі ▶ |
|
Хоч ти не будеш цвіткою цвісти́,
Левкоєю пахуче-золотою,
Хоч ти пішла серед юрби плисти
У океан щоденщини й застою,
То всеж для мене ясна, чиста ти,
Не перестанеш буть мені святою,
Як цвіт, що стужі не зазнав, ні спеки,
Як ідеал все ясний — бо далекий.
Я понесу тебе в душі на дні,
Облиту чаром свіжости й любови,
Твою красу я переллю в пісні,
Вогонь очей в дзвінкії хвилі мови,
Коралі уст у ритми голосні…
Мов золотая мушка, в бурштиновий
Хрусталь залита, в нім віки тріває,
Цвістимеш ти, покіль мій спів лунає.