Зівяле листя/Як віл в ярмі

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
XIX.

Як віл в ярмі, оттак я день за днем
Свій плуг тяжкий до краю дотягаю;
Немов повільним спалююсь огнем,
Та ярко бухнуть сили вже не маю.

Замерли в серці мрії молодечі,
Іллюзії криниця пересхла;
Різкі, сухі мої зробились речі,  — 
Пора худого жнива надійшла.

Худеє жниво! Сіялось мабуть
За мало й ненайкращої пшениці.
А час не ждав! Холодні зливи йдуть,  — 
Важку ворожать осінь нам зірниці.