З вершин і низин (1893)/Гимн

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
З вершин і низин
Іван Франко
Гимн
• Інші версії цієї роботи див. Гимн Львів: накладом Ольги Франко, 1893
ГИМН.
Замісць пролога.

Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастє й волю, —
Він жиє, він ще не вмер.
Ні попівськіі тортури,
Ні арештів царських мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонів ремесло
В гріб єго ще не звело.

Він не вмер, він ще жиє!
Хоч від тисяч літ родив ся,
То аж вчора розповив ся
І о власній силі йде! —
І простує ся, міцніє,
І спішить туди, де дніє…
Словом сильним, мов трубою
Міліони зве з собою, —
Міліони радо йдуть,
Бож се голос духа чуть.

Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По варстатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліз.
І де тілько він роздасть ся,
Гинуть сльози й сум нещастя,

Сила родиться й завзятє —
Не ридать, а здобувати
Хоч синам, сли не собі,
Кращу долю в боротьбі.

Вічний революцйонер —
Дух, наука, думка воля
Не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руіна,
Покотила ся лявіна, —
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу єі спинила,
Щоб вгасила, мов огень,
Розвидняющий ся день?…
 1880.