З вершин і низин (1893)/Моя любов
| ◀ Поєдинок | З вершин і низин Украйіна Моя любов |
Не пора ▶ |
|
Моя любов.
Вона так гарна, сьяє так
Святою, чистою красою,
І на лиці яріє знак
Любови, щирости, спокою.
Вона так гарна, а про те
Так нещаслива, стілько лиха
Знесла, що кви́лить лихо те
В єі кождіській пісни стиха.
Єі пізнавши, чиж я міг
Не полюбить єі сердечно,
Не відречи ся власних втіх,
Щоб йій віддатись доконечно?
А полюбивши чиж би міг
Я божую єі подобу
Згубити з серця, мимо всіх
Терпінь і горя аж до гробу?
І чиж перечить ся любов
Тій другій а святій любови
До всіх, що ллють свій піт і кров,
До всіх, котрих гнетуть окови?
Ні, хто не любить всіх братів
Як сонце боже, всіх зарівно,
Той щиро полюбить не вмів
Тебе, коханая Вкрайіно!
27 іюня 1880.