Перейти до вмісту

З вершин і низин (1893)/Не забудь

Матеріал з Вікіджерел
З вершин і низин
Іван Франко
Веснянки
«Не забудь…»
Львів: накладом Ольги Франко, 1893

Не забудь, не забудь
Юних днів, днів весни, —
Путь житя, темну путь
Проясняють вони.

Злотих снів, тихих втіх,
Щирих сліз і любви,
Чистих поривів всіх
Не встидайсь, не губи!

Бо минуть — далі труд
В самоті і глуші,
Мозолі наростуть
На руках і душі.

Лиш хто любить, терпить,
В кім кров живо кіпить,
В кім надія ще лік,
Кого бій ще манить,
Людське горе смутить
А добро веселить, —
Той цілий чоловік.

Тож сли всю житя путь
Чоловіком цілим
Не прийдесь тобі буть, —
Будь хоч хвилечку ним.

А в поганіі дні,
Болотяніі дні,
Як надія пройде
І погасне чутє,
Як з великих доріг
Любви, бою за всіх
На вузкі та круті
Ти зійдеш манівці,

Зсушить серце жура,
Зколють ноги терни, —
О, тоді май житя
Вдячно ти спомяни!


О, тоді ясні сни
Оживлять твою путь…
Юних днів, днів весни
Не забудь, не забудь!
10 іюня 1882.