З вершин і низин (1893)/Не люде наші вороги
| ◀ Товаришам | З вершин і низин Думи пролетарія «Не люде наші вороги…» |
Не довго жив я в світі ще ▶ |
|
Не люде наші вороги,
Хоч люде гонять нас і судять
І запирають до тюрми
І висмівають нас і гу́дять.
Бо люде що? Камінє те,
Котре розбурхана весною
Валами котить і несе
Ріка розлитая з собою.
Не в людях зло, а в путах тих,
Котрі незримими вузлами
Скрутили сильних і слабих
З йіх мукою і йіх ділами.
Мов Ляокоон серед змий,
Так люд увесь в тих путах вє ся…
Ох і коли ж той скрут страшний
На тілі велетня порве ся?
9 апр. 1880.