З вершин і низин (1893)/Тетяна Ребенщукова
| ◀ О. О. | З вершин і низин Знайомим і незнайомим Тетяна Ребенщукова |
Гриць Турчин ▶ |
|
Тетяна Ребенщукова.[1]
Ста́рці і книжники грізно накинулись
Каменувати тебе:
Всіх йіх некритая, непідсолоджена
Правда по серці скребе.
Горе сердечнеє, людське, великеє
Серць йіх не ткнуло брудних;
Те лиш йіх гніває, чом так без стра́ху ти,
Прямо стаєш перед них?
Чом так покірно, так тихо, так прямо ти
Йдеш, куди серце веде,
Йдеш не на роскоші, йдеш, хоч виразно ти
Бачиш там горе бліде?
Чом не навчилась ти ніжностей, хитростей,
Підлостей світських жінок,
Чом ти закинула мову йіх, клятви йіх,
Пута звичаів, думок?
Чом ти йім совість і серце поставила
Перед фальшивим лицем:
Хочеш, отверто, свобідно те діяти,
Що вони діють тихцем.
5 апр. 1880.
——————
- ↑ Героіна звісного оповіданя М. Павлика.