З вершин і низин (1893)/Тихенько річка котить хвилі чисті
| ◀ Журавлі | З вершин і низин Осінні думи «Тихенько річка котить хвилі чисті…» |
Паде до долу листє з деревини ▶ |
|
Тихенько річка котить хвилі чисті,
Так тихо, що в ній чуєш як тріпочесь
Сверщок, що впутавсь у зівялім листі, —
Що і самому розплисти́сь в ній хочесь.
Тихенько зорі моргають іскристі…
Зірниці промінь мов дитя хлюпочесь
В хрустальних водах; голіі, безлисті
Нависли лози — йім заснути хочесь.
На дні перловім щука спить спокійно,
Ліниво зіви шевелить кроваві,
І рак з нори виповзує повільно.
І в серці людськім зорі золотаві
Михтять, та й щука лютая дрімає,
І заздрість острі щипці виставляє.
1881.