З чужого поля — «Ми, бургомістри та сенат…»
Павло Грабовський
1985
Ми, бургомістри та сенат,
Городолюбніше всім станам
Сим ознаймуємо, що знать
І що робити слід підданим.
Дух ворохобні сіють нам
З усього світу заволоки;
Країни ж рідної синам
Він — дякувать — незвісний доки.
Хула на бога, — все від них;
А хто відкинувсь свого бога,
Забуде і властей земних, —
Однаковісінька дорога.
Начальства слухать — перша річ
Для християнина і жида;
Почне смеркатись — гайда з віч,
Крамарню кожен най лиш кида!
Там, де зустрінеться їх три,
Най підбирають швидш плахіття;
Без світла темної пори
Ні кроку навіть за воріття!
Най безодмовно кожен в часть
Положить зброю за приказом,
До того ж гурту передасть
І амуніцію всю разом!
Хто просторікувать гладкий —
Під кулю миттю, аби свідки;
Хто ляска з виприском,— такий
Най не здивує за послідки!
Всяк до управи віри йми,
Що боголячно завзялася
Коло державної керми,
І пам'ятай, як личить, зася!
