З чужого поля (1985)/Ткачі
| ◀ До самого себе | З чужого поля Ткачі (Гейне) |
Ми, бургомістри та сенат… ▶ |
|
За верстаком ткачі; з очей ані сльозини;
Зубовий скрегіт… віки те ж само…
«Тобі, Німеччино, покрівля[1] за години,
З трикляття ми бездольної людини,
Тчемо, тчемо!
Трикляття ідолу, що нам за бога стався,
А з голоду та холоду мремо!
Даремно ждати: він одно знущався,
Ошукував, з надій дореготався…
Тчемо, тчемо!
Трикляття королю, полигачеві дуків,
Що нас запріг облудою в ярмо,
Кров висмоктав останню гірше круків,
Стрілять дає немов собак-тварюків…
Тчемо, тчемо!
Трикляття краєві пануючої зради,
Де ми наругу тільки несемо;
Де гине цвіт без сонечка-відради,
Де робаки все точать без повади, —
Тчемо, тчемо!
Тріщить стілець, мелькає човник в очі,
А ми над саваном для тебе сидимо,
Гнила Німеччино; працюєм дні та ночі,
Страшне трикляття, скільки в нас є мочі,
Тчемо, тчемо!»
——————
- ↑ Покрівля — покривало, саван.