кажанок

кажанок

Кажано́к, нка́, м. 1) Ум. отъ кажа́н. Замиготіли кажанки, наче хто перекидав грудками. Левиц. I. 109. 2) Мѣховая или кожаная куртка. Сим. 138. Дома в себе вони, кажу, ходять було у дьогтяних сорочках да в дірявих кожухах-кажанках. К. ЧР. 87. А на йому був кажанок, то з під того кажанка кров так і ллється. ЗОЮР. I. 133.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кажано́к, нка́, м. 1) Ум. от кажа́н. Замиготіли кажанки, наче хто перекидав грудками. Левиц. I. 109. 2) Меховая или кожаная куртка. Сим. 138. Дома в себе вони, кажу, ходять було у дьогтяних сорочках да в дірявих кожухах-кажанках. К. ЧР. 87. А на йому був кажанок, то з під того кажанка кров так і ллється. ЗОЮР. I. 133.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28