Перейти до вмісту

Камена/Безсмертність

Матеріал з Вікіджерел
Камена
Микола Зеров
II. Media in barbaria
Безсмертність
Київ: Видавництво «Слово», 1924
БЕЗСМЕРТНІСТЬ.
 

Утешься: не увял Овидиев венец…

Пушкин.


Вінець Овідія во віки не зов'яне:
Безсмертний „Плач“ його, гіркий і незрівняний,
Душні елегії, мов цвіт весняних лоз,
І чари соняшні його „Метаморфоз“,
І мудрі тонкощі ученого кохання.
Хай Цезарь злобствує, і хай літа вигнання
Зігнуть високий стан і сивину вплетуть.
І хай гуде Сармат і Гети смерть несуть,
А гнівний Понт реве і горами верга́є, —
Народи і віки не раз іще згадають
Дзвінких його пісень легкий свавольний лад
Стогнанням ніжних альб і дзвоном серенад.

——————

Стогнанням ніжних альб і дзвоном серенад. Вечірня і ранішня пісня (serena i alba) провансальських трубадурів, здебільшого являють варіяції двох елегій Овідія (Amores I, 6; I, 13).