каня
|
|
Ка́ня́, ні́, ж. 1) Четырехугольное углубленіе, выдолбленное долотомъ въ підвалині, своло въ которое входитъ чіп столба. Кіев. и Подольск. г. 2) Родъ коршуна. Ой летіла сива каня по полю. Чуб. III. 251. Пищить як каня. Ном. № 2770. Виглядає, як каня дощу. Чуб. I. 256.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Ка́ня́, ні́, ж. 1) Четырехугольное углубление, выдолбленное долотом в підва́лині, своло, в которое входит чіп столба. Киев. и Подольск. г. 2) Род коршуна. Ой летіла сива каня по полю. Чуб. III. 251. Пищить як каня. Ном. № 2770. Виглядає, як каня дощу. Чуб. I. 256.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Всякая птиця може пити з ставу, їдна тілько каня не може. Бо як колись Господь гатив по сьвітї греблї, то всї птахи, зьвірі і люде йому помагали, їдна тілько каня не хотїла. Ото-ж то вона і жиє тепер дощем та росою.