карита

карита

Кари́та, ти, ж. = Карета. Вийшов він із карити. О. 1862. II. 59.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кари́та, ти, ж. = Каре́та. Вийшов він із карити. О. 1862. II. 59.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28