Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Книга Ісуса Навина (Книга Єгошуї)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Біблія, Книги Старого Заповіту , переклад — Іван Огієнко
Книга Ісуса Навина (Книга Єгошуї)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Книга
Ісуса Навина
(Книга Єго́шуї)
Наказ Божий перейти Йордан

1 І сталося по смерті Мойсея, раба Божого, і сказав Господь до Ісуса, сина Нави́нового[1], Мойсеєвого слуги, говорячи:

 2 „Мойсей, раб Мій, помер. А тепер уставай, перейди цей Йорда́н ти та ввесь народ цей до того кра́ю, що Я даю їм, Ізраїлевим синам.

 3 Кожне місце, що стопа́ ноги вашої сту́пить на ньому, Я дав вам, як Я говорив був Мойсеєві.

 4 Від пустині й цього Лива́ну й аж до Великої Річки, річки Ефра́ту, увесь край хітте́ян, і аж до Великого моря на за́хід буде ваша границя.

 5 Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого. Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, — не залишу́ тебе й не покину тебе.

 6 Будь сильний та відва́жний, бо ти зробиш, що народ цей посяде той край, що Я присягнув був їхнім батька́м дати їм.

 7 Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб доде́ржувати чинити за всім тим Зако́ном, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, — не відхи́лишся від нього ні право́руч, ні ліво́руч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити.

 8 Нехай книга цього Зако́ну не відійде від твоїх уст, але будеш розду́мувати про неї вдень та вночі, щоб доде́ржувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими доро́ги свої, і тоді буде щастити тобі.

 9 Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відва́жний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Госпо́дь, Бог твій, у всьому, де́ ти будеш ходити“.

 10 І наказав Ісус урядникам наро́ду, говорячи:

 11 „Перейдіть посеред табо́ру, і накажіть наро́дові, говорячи: Приготуйте собі пожи́ву на дорогу, бо по трьох днях ви перехо́дите цей Йорда́н, щоб увійти посісти той край, що Господь, Бог ваш, дає вам його на спадщину“.

 12 А Руви́мовому й Ґадовому та половині пле́мени Манасіїного Ісус сказав, говорячи:

 13 „Пам'ятайте те слово, що вам наказав був Мойсей, раб Господній, говорячи: Господь, Бог ваш, що відпочи́нок дає вам, дав вам цей край.

 14 Ваші жінки́, діти ваші та ваша худоба зоста́нуться в кра́ї, що дав вам Мойсей по той бік Йорда́ну, а ви пере́йдете озбро́єні перед вашими братами, усі сильні військо́ві, і допоможете їм,

 15 аж поки Господь не дасть відпочи́нку вашим братам, як вам, і посядуть і вони той край, що Господь, Вог ваш, дає їм. І ви ве́рнетеся до краю вашого спа́дку, і посядете його, що дав вам Мойсей, раб Господній, по той бік Йорда́ну на схід сонця“.

 16 А вони відповіли́ Ісусові, говорячи: „Усе, що накажеш нам, ми зро́бимо, і до всього, куди пошлеш нас, пі́демо.

 17 Усе так, як слухалися ми Мойсея, так будемо слу́хатися тебе́, тільки нехай буде Господь, Бог твій, з тобою, як був Він із Мойсеєм.

 18 Кожен, хто буде неслухня́ний нака́зам твоїм, і не буде слухатися слів твоїх щодо всього, що накажеш йому, нехай буде вбитий. Тільки будь сильний та відважний!“

Виві́дувачі розвідують про Єрихо́н

2 І послав Ісус, син Нави́нів, із Ситті́му двох таємних виві́дувачів, говорячи: „Ідіть, розгляньте цей край та Єрихо́н“. І вони пішли, і ввійшли до дому однієї блудни́ці, а ім'я́ їй Раха́в. І переночува́ли вони там.

 2 І було донесено єрихо́нському царе́ві, говорячи: „Ось цієї но́чі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів, щоб ви́відати цей край“.

 3 І послав єрихо́нський цар до Раха́ви, говорячи: „Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб ви́відати ввесь цей край“.

 4 А та жінка взяла́ двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: „Так, прихо́дили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони.

 5 А коли замика́лася брама зо сме́рком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви дожене́те їх“.

 6 А вона відвела́ їх на дах, та й сховала їх у жмута́х льо́ну, що були зложені в неї на даху́.

 7 А ті люди погналися за ними йорда́нською дорогою аж до бро́дів; а браму замкнули, як тільки вийшла погоня за ними.

 8 І поки вони лягли спати, то вона ввійшла до них на дах,

 9 і сказала до тих людей: „Я знаю, що Господь дав вам цей край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі ме́шканці цього кра́ю умлівають зо страху перед вами.

 10 Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви вихо́дили з Єгипту, і що́ зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закля́ттям.

 11 І чули ми це, і зомліло наше серце, і не стало вже духу в люди́ни зо стра́ху перед вами, бо Господь, Бог ваш, — Він Бог на небеса́х угорі́ й на землі долі!

 12 А тепер присягніть мені Го́сподом, що як я вчинила з вами ми́лість, так зробите й ви ми́лість з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака.

 13 І зоставите при житті ба́тька мото, і матір мою, і братів моїх, і сесте́р моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти“.

 14 І сказали їй ті люди: „Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передава́тиме нам оцей край, то ми вчинимо тобі милість та правду“.

 15 І вона спустила їх шну́ром через вікно, бо дім її був у стіні́ місько́го му́ру, і в мурі вона жила́.

 16 І сказала вона їм: „Ідіть на го́ру, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не ве́рнеться пого́ня, а пото́му пі́дете своєю дорогою“.

 17 І сказали до неї ті люди: „Ми будемо чисті від цієї прися́ги тобі, що ти заприсягла́ нас, якщо ти не вчиниш так.

 18 Оце, як ми будемо вхо́дити до краю, то ти прив'яжеш шнурка́ з цієї нитки че́рвені в вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до до́му.

 19 І буде, — усі, хто вийде а дверей твого дому назо́вні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому.

 20 А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від прися́ги тобі, якою ти заприсягла нас“.

 21 А вона сказала: „Як ви сказали, нехай буде воно так“. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив'язала в вікні червоного су́каного шнурка́.

 22 І вони пішли, і вийшли на го́ру, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася пого́ня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх.

 23 І повернулися ті два му́жі, і зійшли з гори, і перейшли Йорда́н, і прийшли до Ісуса, сина Нави́нового, та й розповіли́ йому все, що їх спітка́ло.

 24 І сказали вони до Ісуса: „Справді Госпо́дь дав у нашу руку всю цю землю, а всі ме́шканці цього кра́ю омліли зо стра́ху перед нами“.

Перехі́д Йорда́ну

3 І встав Ісус рано вранці, і вони рушили з Ситтіму, та й прйшли аж до Йорда́ну він та всі Ізраїлеві сини́. І переночува́ли вони там перше, ніж перейшли.

 2 І сталося по трьох днях, і перейшли́ урядники між табо́ром,

 3 і наказали наро́дові, говорячи: „Коли ви побачите ковче́га заповіту Господа, Бога вашого, та священиків-Левитів, що несуть його, то ви рушите з вашого місця, і пі́дете за ним.

 4 Тільки ві́ддаль між вами та між ним буде мірою коло двох тисяч ліктів. Не наближа́йтеся до нього, щоб ви знали ту доро́гу, якою пі́дете, бо ви не ходили цією дорогою ані вчора, ані позавчора“.[2]

 5 І сказав Ісус до наро́ду: „Освятіться, бо Господь узавтра чинитиме чу́да поміж вами“.

 6 І сказав Ісус до священиків, говорячи: „Понесіть ковчега заповіту, і перейдіть Йордан перед народом“. І поне́сли вони ковчега заповіту, і пішли перед народом.

 7 І сказав Господь до Ісуса: „Цього дня розпічну́ Я звели́чувати тебе на оча́х усього Ізраїля, який буде бачити, що я́к був Я з Мойсеєм, так буду з тобою.

 8 А ти накажеш священикам, що носять ковчега заповіту, говорячи: Коли ви вві́йдете до кра́ю води Йорда́ну, станете в Йорда́ні“.

 9 І сказав Ісус до Ізра́їлевих синів: „Підійдіть сюди, і послухайте слів Господа, Бога вашого“.

 10 І Ісус сказав: „По цьому пізнаєте, що Бог Живий поміж вами, і конче Він вижене перед вами ханаане́янина, і хітте́янина, і хівве́янина, і періззе́янина, і ґірґаше́янина, і євусе́янина.

 11 Оце ковчег заповіту Владики всієї землі перехо́дить перед вами через Йорда́н.

 12 А тепер візьміть собі дванадцять мужі́в з Ізраїлевих племе́н, по одно́му му́жеві на пле́м'я.

 13 І станеться, коли спи́няться сто́пи ніг священиків, що носять ковчега Господа, Владики всієї землі, у воді Йорда́ну, буде спи́нена вода, що тече зве́рху, і стане одним валом“.

 14 І сталося, коли рушив наро́д зо своїх наметів, щоб перейти Йорда́н, а священики, що не́сли ковчега заповіту перед народом,

 15 і коли носії ковчегу прийшли до Йорда́ну, а ноги священиків, що несли ковчега, зану́рилися в во́ду скра́ю, а Йорда́н був повний по всі береги́ свої всі дні жнив,

 16 то спини́лась вода, що зве́рху текла́, стала одним ва́лом, дуже дале́ко від міста Ада́ма, що збоку Цортану, а та, що текла до сте́пу, до Солоного моря, стекла́ зо́всім, і була́ відділена, а народ перейшов навпроти Єрихо́ну.

 17 А священики, що не́сли ковчега заповіту Господнього, стали міцно на сухому посере́дині Йорда́ну, і ввесь Ізраїль перехо́див по сухому, аж поки не скінчи́в переходити Йорда́н увесь народ.

4 І сталося, як увесь народ закінчи́в перехо́дити Йорда́н, то сказав Господь до Ісуса, говорячи:

 2 „Візьміть собі з народу дванадцять мужі́в, по одно́му му́жеві з пле́мени.

 3 І накажете їм, говорячи: Винесіть звідси, із сере́дини Йорда́ну, із місця, де міцно стояли ноги священиків, дванадцять ка́менів, і перенесе́те їх із собою, і покладете їх на нічлі́гу, що в ньому будете ночувати цієї ночі“.

 4 І покликав Ісус тих дванадцятьох мужів, що настановив з Ізраїлевих синів, по одному му́жеві з пле́мени,

 5 та й сказав їм Ісус: „Підіть перед ковче́гом Господа, Бога вашого, до сере́дини Йорда́ну, і підійміть собі кожен на плече́ своє одно́го ка́меня за числом племе́н Ізраїлевих синів,

 6 щоб то було́ знаком між вами, коли взавтра запитають ваші сини, говорячи: Що це в вас за камі́ння?

 7 то скажете їм, що була́ відді́лена йорда́нська вода перед ковчегом Господнього заповіту, — коли він перехо́див в Йорда́ні, була відді́лена йорда́нська вода. І будуть ті камі́ння за па́м'ятку для Ізра́їлевих синів аж навіки“.

 8 І зробили Ізра́їлеві сини так, як наказав Ісус, — і поне́сли вони дванадцять ка́менів із сере́дини Йорда́ну, як говорив Господь до Ісуса, за числом племен Ізраїлевих синів. І перене́сли їх із собою до нічлі́гу, та й поклали їх там.

 9 А інших дванадцять ка́менів поставив Ісус в сере́дині Йорда́ну на місці, де стояли но́ги священиків, що несли ковчега заповіту, — і вони там аж до дня цього.

 10 А священики, що не́сли ковчега, стояли в сере́дині Йорда́ну аж до закі́нчення всього, що Господь наказав був Ісусові сказати наро́дові, згідно з усім тим, що наказав був Мойсей Ісусові. А народ ква́пився і перехо́див.

 11 І сталося, як увесь народ скінчи́в перехо́дити, то перейшов Господній ковчег та священики перед наро́дом.

 12 І перейшли́ Руви́мові сини й сини Ґадові та половина пле́мени Манасі́їного, озбро́єні до бо́ю, перед Ізраїлевими синами, як Мойсей говорив був до них.

 13 Коло сорока тисяч озбро́єних вояків перейшли перед Господнім лицем на війну до єрихо́нських степі́в.

 14 Того дня звели́чив Господь Ісуса на оча́х усього Ізраїля, і стали боятися його, як боялися Мойсея по всі дні його життя.

 15 І сказав Господь до Ісуса, говорячи:

 16 „Накажи священикам, що носять ковче́га запові́ту, і нехай вони вийдуть з Йорда́ну“.

 17 І наказав Ісус священикам, говорячи: „Вийдіть з Йорда́ну!“

 18 І сталося, коли священики, що не́сли ковчега Господнього заповіту, вийшли з сере́дини Йорда́ну, а сто́пи ніг священиків відірвалися від нього, щоб стати на сухо́му, то вода Йорда́ну верну́лася на своє місце, і пішла, як учора-позавчора, по всіх його берега́х.

 19 А народ вийшов із Йорда́ну десятого дня першого місяця, та й таборува́в у Ґілґа́лі, на схі́дньому боці Єрихо́ну.

 20 А дванадцять тих ка́менів, що взяли́ з Йорда́ну, Ісус поставив у Ґілґалі.

 21 І сказав він до Ізра́їлевих синів, говорячи: „Коли взавтра запитають вас ваші сини своїх батькі́в, говорячи: Що це за камі́ння?

 22 то познайо́мте ваших синів, говорячи: По сухому перейшов був Ізраїль цей Йорда́н,

 23 бо Господь, Бог ваш, висушив воду Йорда́ну перед вами, аж поки ви не перейшли́, як зробив був Господь, Бог ваш, морю Червоному, яке Він висушив перед нами, аж поки ми не перейшли́,

 24 щоб усі наро́ди землі пізнали ру́ку Господню, що сильна́ вона, щоб боялися ви Го́спода, Бога вашого, по всі дні“.

Перед здобуття́м Єрихо́ну

5 І сталося, як усі аморе́йські царі́, що по то́й бік Йорда́ну на за́хід, і всі ханаа́нські царі, що над морем, почули, що Госпо́дь висушив був воду Йорда́ну перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зо стра́ху перед Ізраїлевими синами.

 2 Того ча́су сказав Господь до Ісуса: „Нароби собі камі́нних ножі́в, і пообрізуй Ізраїлевих синів зно́ву, другий раз“.

 3 І наробив собі Ісус камінних ножі́в, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті.[3]

 4 А оце та причина, чому́ Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки́, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту.

 5 Бо був обрізаний увесь народ, що вихо́див, а всьо́го народу, що народився в пустині в дорозі по ви́ході з Єгипту, не обрізували.

 6 Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки́, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того кра́ю, що Господь заприсягнув був їхнім батька́м дати їм край, який тече молоком та медом.

 7 А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі.

 8 І сталося, як увесь наро́д закінчи́в обрі́зуватися, то вони осіли в табо́рі на своїх місцях аж до ви́дужання.

 9 І сказав Господь до Ісуса: „Сьогодні Я зняв з вас єгипетську га́ньбу“. І назвав те місце ім'я́м: Ґілґал,[4] і так є аж до цього дня.

 10 І таборува́ли Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і спра́вили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихо́нських степа́х.

 11 А назавтра по Па́сці їли вони того самого дня з урожа́ю того кра́ю, опрі́сноки та пра́жене.

 12 І перестала падати ма́нна з другого дня, як вони їли з урожаю того кра́ю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, — і їли вони того року з урожаю ханаанського кра́ю.

Вождь ві́йська Господнього

 13 І сталося, коли Ісус був при Єрихо́ні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а ви́тягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому́: „Чи Ти наш, чи наших ворогів?“

 14 А Той відказав: „Ні, бо Я Вождь Господнього ві́йська, тепер Я прийшов“. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав Йому: „Що говорить мій Пан своєму рабові?“

 15 І сказав Вождь Господнього війська до Ісуса: „Скинь взуття́ своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно!“ І зробив Ісус так.

Здобуття Єрихону

6 А Єрихо́н замкнувся, і був за́мкнений зо страху перед Ізраїлевими синами, — ніхто не вихо́див і не вхо́див.

 2 І сказав Господь до Ісуса: „Ось, Я дав у твою ру́ку Єрихо́н та царя його, сильних вояків.

 3 І обі́йдете навколо це місто, всі вояки́, — о́бхід навко́ло міста один раз. Так зробиш шість день.

 4 А сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих ро́гів перед ковчегом. А сьомого дня обі́йдете навколо те місто сім раз, а священики засурмлять у ро́ги.

 5 І станеться, коли засурми́ть бара́нячий ріг, коли ви почуєте голос тієї сурми́, а ввесь народ крикне гучни́м криком, то мур цього міста впаде́ на своєму місці, а народ уві́йде кожен перед себе“.

 6 І покликав Ісус, син Навинів, священиків, та й сказав до них: „Несіть ковчега заповіту, а сім священиків будуть нести сім су́рем із баранячих ро́гів перед Господнім ковчегом“.

 7 А до народу сказав: „Підіть, обійдіть навколо це місто, а озбро́єний пі́де перед Господнім ковчегом“.

 8 І сталося, як Ісус сказав це наро́дові, то сім священиків, що не́сли сім су́рем із баранячих рогів, ішли та сурми́ли в ці су́рми, а ковчег Господнього заповіту йшов за ними.

 9 А озбро́єні йшли перед священиками, що сурми́ли в роги, а ві́йсько заднє йшло за ковчегом. І все сурми́ли в су́рми.

 10 А народові Ісус наказав, говорячи: „Не будете кричати, і не дасте почути вашого голосу, і не вийде слово з ваших уст аж до дня, коли я скажу́ вам: Закричіть! І ви закричите́“.

 11 І Господній ковчег пішов навколо міста, — обійшов один раз. І ввійшли до табо́ру, та й ночували в табо́рі.

 12 І встав Ісус рано вранці, і поне́сли священики Господнього ковчега.

 13 А сім священиків, що не́сли сім су́рем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом, ішли та все сурми́ли в сурми, а озбро́єні йшли перед ними, а ві́йсько заднє йшло за Господнім ковчегом. І все сурми́ли в су́рми.

 14 І обійшли навколо міста другого дня один раз, та й вернулися до табо́ру. Так зробили шість день.

 15 І сталося сьомого дня, і повставали вони рано вранці, як схо́дила ра́ння зоря́, і обійшли навколо міста за тим при́писом сім раз. Тільки того дня обійшли місто навколо сім раз.

 16 І сталося, коли сьо́мого ра́зу засурми́ли священики в су́рми, то Ісус сказав до народу: „Закричіть, бо Господь віддав вам це місто!

 17 І станеться це місто закляттям, — воно та все, що в ньому, для Господа. Тільки блудни́ця Раха́в буде жити, вона та всі, хто з нею в домі, бо вона сховала була послів, яких ми посилали.

 18 Та тільки стережіться закля́того, щоб ви самі не стали закляттям, і не взяли́ з заклятого, і щоб тим не завели́ Ізраїлевого табо́ру під закляття, і не довели́ його до нещастя.

 19 А все срібло та золото, і речі мідяні та залізні, — це святість для Господа, воно вві́йде до Господньої скарбни́ці“.

 20 І закричав народ, і засурми́ли в су́рми. І сталося, як народ почув голос сурми́, і закричав народ гучни́м криком, то впав мур на своє́му місці, а народ увійшов до міста, кожен перед се́бе. І здобули́ вони те місто.

 21 І зробили вони закляттям усе, що в місті, — від чоловіка й аж до жінки, від юнака́ й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібно́ї худоби, і осла, — усе зни́щили ві́стрям меча́.

 22 А до двох тих людей, що виві́дували край, Ісус сказав: „Увійдіть до дому тієї жінки блудни́ці, і ви́ведіть звідти ту жінку та все, що її, як ви заприсягли були́ їй“.

 23 І ввійшли юнаки́, виві́дувачі, і вивели Раха́в, і ба́тька її, і матір її, і братів її, і все, що її, і всі ро́ди її вивели й умістили поза Ізраїлевим табо́ром.

 24 А місто та все, що в ньому, спалили огнем. Тільки срібло та золото, і речі мідяні та залізні дали до скарбни́ці Господнього дому.

 25 А блудни́цю Раха́в, і дім її батька, і все, що її, Ісус позоставив при житті. І осіла вона серед Ізраїля, і так є аж до цього дня, бо сховала була послів, яких послав був Ісус ви́відати Єрихо́н.

 26 І того ча́су заприсягнув Ісус, говорячи: „Прокля́тий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбуду́є це місто Єрихо́н, — на перворіднім своїм він заложить його, і на наймолодшім своїм поставить брами його́“.

 27 І був Господь з Ісусом, а слава його розійшла́ся по всім кра́ї.

Кара за спроневірения в заклятому

7 І спроневі́рилися Ізраїлеві сини в заклятому, — Ахай, син Кармія, сина Завдієвого, сина Зерахового, Юдиного племени, узяв із заклятого. І запали́вся Господній гнів на Ізраїлевих синів.

 2 І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: „Підіть, і ви́відайте цей Край“. І пішли ті му́жі, і вивідали той Ай.

 3 І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: „Нехай не йде ввесь наро́д, — коло двох тисяч лю́да або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть, і поб'ють Ай. Не труди всього народу туди, бо ті вороги нечисле́нні“.

 4 І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, — та вони повтікали перед айськими людьми́.

 5 І айські люди повибива́ли з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім,[5] і розбили їх на узбі́ччі гори. І охля́ло серце народу, та й стало як вода.

 6 І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші́, і посипа́ли порохом свою го́лову.

 7 І сказав Ісус: „Ах, Владико Господи, для чого Ти конче перепровадив цей наро́д через Йорда́н, щоб дати нас у руку аморе́янина, щоб вигубити нас? О, коли б ми були позоста́лися, і осіли по той бік Йорда́ну!

 8 О, Господи! Що я скажу́ по тому, як Ізраїль обернув потилицю[6] перед своїми ворога́ми?

 9 І почують ханаанеянин та всі ме́шканці цього краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я́ наше з землі. І що́ Ти зробиш Своєму великому Йменню?“

 10 І сказав Господь до Ісуса: „Устань, — по́що то ти падаєш на обличчя своє?

 11 Ізраїль згрішив, і вони переступили Мого заповіта, що Я наказав їм, і взяли з заклятого, а також крали, і обманювали, і клали поміж свої речі.

 12 І не зможуть Ізраїлеві сини всто́яти перед своїми ворогами, — вони обернуть спи́ну[6] перед ворогами своїми, бо стали закляттям. Не буду більше з вами, якщо не ви́губите заклятого з-поміж себе!

 13 Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш усто́яти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого.

 14 І підходьте ра́но вранці за вашими племена́ми. І станеться, те пле́м'я, що його виявить Господь, нехай підходить за ро́дами; а рід, що його виявить Господь, підходитиме за дома́ми, а дім, що його виявить Господь, підходитиме за мужчи́нами.

 15 І станеться, хто буде ви́явлений у заклятім, той буде спалений в огні, — він та все, що його, бо переступив він заповіта Господнього, і вчинив безсоромне між Ізраїлем“.

 16 І встав Ісус рано вранці, і привів Ізраїля за його племена́ми, — і було́ виявлене Юдине пле́м'я.

 17 І привів він Юдині ро́ди, і був виявлений рід Зархіїв. І привів він Зархіїв рід за роди́нами, і був виявлений Завдій.

 18 І привів він його дім за мужчи́нами, і був виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха з Юдиного племени.

 19 І сказав Ісус до Ахана: „Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що́ ти зробив? Не скажи неправди передо мною!“

 20 І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: „Дійсно, згрішив я Господе́ві, Богові Ізраїля, і зробив так та так.

 21 І побачив я в здо́бичі одного доброго шін'арського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зли́вка, п'ятдесят шеклів вага його, — і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в сере́дині намету мого, а срібло під ним“.

 22 І послав Ісус посланців, і побігли вони до намету, аж ось сховане воно в наметі, а срібло під ним.

 23 І забрали його́ з сере́дини намету, і прине́сли його́ до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів, і поклали його́ перед Господнім лицем.

 24 І взяв Ісус Ахана, Зерахового сина, і те срібло, і того плаща, і того золотого зли́вка, і синів його, і дочо́к його, і вола його, і осла його, і отару його, і намета його, і все, що його, а ввесь Ізраїль із ним, та й повиво́дили їх до долини Ахор.

 25 І сказав Ісус: „На́що ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе́ це нещастя Господь цього дня!“ І вкаменува́ли його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням.

 26 І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я́ того місця: Ахор,[7] аж до цього дня.

Здобуття́ міста Ай

8 І сказав Господь до Ісуса: „Не бійся й не лякайся, — візьми з собою ввесь військо́вий люд, та й устань, піди на Ай. Подивися: ось дав Я в руку твою айського царя, і наро́д його, і місто його, і край його.

 2 І зробиш Аєві, і цареві його, як ти зробив Єрихонові та цареві його, — тільки здо́бич його та худобу його заберете собі. Постав собі за́сідку на місто позад нього“.

 3 І встав Ісус та ввесь військо́вий люд, щоб іти на Ай. І вибрав Ісус тридцять тисяч чоловіка сильних воякі́в, та й послав їх уночі.

 4 І він наказав їм, говорячи: „Глядіть, чатуйте на Ай з-позад міста, — не віддаляйтеся дуже від міста, і будьте всі готові.

 5 А я та ввесь народ, що зо мною, при́йдемо до міста. І станеться, коли вийдуть навпере́йми нам, як перше, то ми втечемо перед ними.

 6 І вийдуть вони за нами, а ми відтя́гнемо їх від міста, бо скажуть: Вони втікають перед нами, як перше. І ми втечемо перед ними.

 7 А ви встанете з за́сідки, і здобудете те місто, і Господь, Бог ваш, дасть його вам у вашу руку.

 8 І станеться, як ви ві́зьмете місто, то підпа́лите місто огнем, — зробите за Господнім словом. Глядіть, — я вам наказав“.

 9 І послав їх Ісус, і пішли вони на за́сідку, та й засіли між Бет-Елом та між Аєм, із за́ходу від Аю. А Ісус ночував тієї ночі серед наро́ду.

 10 І встав Ісус рано вранці, і перегля́нув наро́д, і пішов він та Ізраїлеві старші́ перед наро́дом до Аю.

 11 А всі вояки́, що були з ним, пішли під го́ру, і підійшли, і прийшли навпроти того міста, і таборува́ли з пі́вночі Аю, а між ним та між Аєм була долина.

 12 І взяв він коло п'яти тисяч чоловіка, і поставив їх як за́сідку між Бет-Елом та між Аєм з за́ходу міста.

 13 І розклав народ, увесь та́бір, що з пі́вночі міста, а задню частину його з за́ходу міста. І прийшов Ісус тієї ночі на сере́дину долини.

 14 І сталося, як побачив це айський цар, то люди того міста поспішили, і встали рано, і вийшли навпере́йми Ізраїля на бій, він та ввесь його наро́д, на озна́чений час перед стен. А він не знав, що є за́сідка на нього з-позад міста.

 15 А Ісус та ввесь Ізраїль удавали, ніби побиті перед ними, і втікали дорогою на пустиню.

 16 А ті скликали ввесь народ, що в місті, щоб гнатися за ними. І гналися вони за Ісусом, і віддали́лися від міста.

 17 І не полишився ніхто в Аї та в Бет-Елі, хто не погнався б за Ізраїлем. І позоста́вили вони місто відчи́неним, та й гналися за Ізраїлем.

 18 І сказав Господь до Ісуса: „Простягни́ списа, що в руці твоїй, до Аю, бо в руку твою його віддам“. І простягну́в Ісус списа́, що в руці його, до міста.

 19 А за́сідка швидко встала зо свого місця, та й побігли, як він простягну́в свою руку. І ввійшли вони до міста, і здобули́ його, і поква́пилися та й підпалили те місто огнем.

 20 І оберну́лися айські люди позад себе, та й побачили, аж ось знявся дим міста до неба! І не було в них сили, щоб утікати ані сюди, ані туди... А народ, що втікав до пустині, обернувся на тих, хто гнався за ним.

 21 А Ісус та ввесь Ізраїль, як побачили, що за́сідка здобула́ те місто, і що знявся дим із міста, то вернулися, та й повбивали айських людей.

 22 А ті повихо́дили з міста навпере́йми них, і опинилися серед Ізраїля: ті з цього боку, а ті з того. І повбивали їх, так що не позоста́лося з них нікого, хто врятувався б чи втік.

 23 А айського царя вони схопи́ли живого, і привели́ його до Ісуса.

 24 І сталося, як покінчи́в Ізраїль забивати всіх айських ме́шканців на полі, у пустині, що гнали їх по ній, і попа́дали вони від ві́стря меча аж до останнього, то вернувся ввесь Ізраїль до Аю, і перебили його ві́стрям меча.

 25 І було всіх, що впали того дня, від чоловіка й аж до жінки, дванадцять тисяч, усі айські ме́шканці.

 26 А Ісус не опуска́в своєї руки, що витягнув зо списом, аж поки не вчинив закля́ттям усіх айських ме́шканців.

 27 Тільки худобу та здобич того міста позабирав собі Ізра́їль за словом Господа, що наказав був Ісусові.

 28 І спалив Ісус Ай, і поклав його вічною руїною, пусткою, і так є аж до цього дня.

 29 А айського царя повісив на дереві аж до вечі́рнього ча́су. А коли сонце захо́дило, Ісус наказав, і зняли його трупа з того дерева та й кинули його до входу брами міста. І наки́дали над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня.

 30 Тоді Ісус збудував жертівника для Господа, Бога Ізраїлевого, на горі Ева́л,

 31 як наказав був Мойсей, раб Господній, Ізраїлевим синам, як написано в книзі Мойсеєвого Зако́ну, — же́ртівника з ці́лого каміння, що над ними не підіймали заліза. І прине́сли на ньому цілопа́лення для Господа, і прино́сили мирні жертви.

 32 І він написав там на тих каміннях ві́дписа Мойсеєвого Зако́ну, що той написав перед Ізраїлевими синами.

 33 А ввесь Ізраїль, і старші́ його, і урядники, і су́дді його, стояли з цього й з того боку ковчегу навпроти священиків-Левитів, що носять ковчега Господнього заповіту, як прихо́дько, так і тубі́лець, — половина його навпроти гори Ґарізі́м, а половина його навпроти гори Ева́л, як наказав був Мойсей, раб Господній, благословляти Ізраїлів народ найперше.

 34 А по́тім він читав усі слова́ того Зако́ну, благослове́ння та прокля́ття, усе так, як написано в Зако́ні.

 35 Не було сло́ва зо всього, що наказав був Мойсей, чого не читав би Ісус перед усіма́ зборами Ізраїля, і жіно́к, і дітей, і прихо́дька, що ходить серед них.

Хитрість ме́шканців Ґів'ону

9 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йорда́ну, на горі та на поді́ллі, та на всім бе́резі Великого моря навпроти Лива́ну: хітте́янин, і аморе́янин, ханаане́янин, періззе́янин, хівве́янин і євусе́янин,

 2 то вони зібралися ра́зом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

 3 А ме́шканці Ґів'ону почули, що́ Ісус зробив Єрихо́нові та Аєві,

 4 то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпе́чились живністю на дорогу, — і взяли́ повити́рані мішки для ослів своїх, і бурдюки́ для вина повити́рані, і потріскані, і пов'я́зані,

 5 і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий.

 6 І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“.

 7 І сказали Ізраїлеві мужі до хівве́ян: „Може ви сидите́ побли́зу нас, то я́к ми складемо з вами умову?“

 8 І сказали вони до Ісуса: „Ми твої раби“. А Ісус сказав до них: „Хто́ ви та звідки прихо́дите?“

 9 І вони сказали йому: „З дуже далекого кра́ю прийшли твої раби до Йме́ння Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що́ Він зробив був в Єгипті,

 10 і все, що́ Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

 11 І сказали до нас наші старші́ та всі ме́шканці нашого кра́ю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

 12 Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого ви́ходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став заплісні́лий.

 13 А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“.

 14 І взяли́ люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

 15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

 16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними.

 17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

 18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

 19 І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

 20 Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“.

 21 І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

 22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас?

 23 А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“.

 24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

 25 А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“.

 26 І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

 27 І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

Ісус побиває п'ятьох аморейських царів

10 І сталося, як почув єрусалимський цар Адоні-Цедек, що Ісус здобув Ай та вчинив його закля́ттям, і що як зробив Єрихонові й цареві його, так зробив Аєві та цареві його, і що ме́шканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем та були серед них,

 2 то дуже налякалися, бо Ґів'он місто велике, як одне з міст царськи́х, і що він більший за Ай, а всі люди його лицарі.

 3 І послав єрусалимський цар Адоні-Цедек до хевронського царя Гогама, і до ярмутського царя Пір'ама, і до лахіського царя Яфії, і до еґлонського царя Девіра, говорячи:

 4 „Прийдіть до мене, і допоможіть мені, і ми поб'ємо Ґів'она, бо він замири́в з Ісусом та з Ізраїлевими синами“.

 5 І вони зібралися, і пішли п'ять аморейських царів: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони та всі табо́ри їхні, і розтаборува́лися при Ґів'оні, і воювали проти них.

 6 І послали ґів'онські люди до Ісуса та до табо́ру в Ґілґал, говорячи: „Не стримуй своєї руки від своїх рабів! Прийди до нас скоро, і спаси нас та допоможи нам, бо зібралися на нас усі аморейські царі, що замешкують го́ри“.

 7 І рушив Ісус із Ґілґалу, він та з ним усі вояки́ й військо́ві лицарі.

 8 І сказав Господь до Ісуса: „Не бійся їх, бо Я віддав їх у твою руку, — ніхто з них не встоїть перед тобою“.

 9 І прибув до них Ісус знена́цька, — ці́лу ніч ішов із Ґілґалу.

 10 І Господь навів на них замі́шання перед Ізраїлем, і побив їх великою пора́зкою в Ґів'оні. І він гнав їх дорогою входу до Бет-Хорону, і бив їх аж до Азеки та аж до Маккеди.

 11 І сталося, коли вони втікали перед Ізраїлем і були на сході від Бет-Хорону, то Господь кидав на них із неба велике каміння аж до Азеки, і вони вмирали. Тих, що повмирали від градово́го каміння, було більше від тих, що Ізраїлеві сини повбивали мече́м.

 12 Тоді Ісус говорив Господе́ві того дня, коли Господь дав аморе́янина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на оча́х Ізраїля: „Стань, сонце, в Ґів'оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині!

 13 І сонце затри́малося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам“. Чи це не написане в книзі Праведного?[8] І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже ці́лий день.

 14 І не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь так слухав лю́дського голосу, — бо Господь воював для Ізраїля.

 15 І вернувся Ісус, а з ним увесь Ізраїль до табо́ру в Ґілґал.

 16 А ті п'ять царів повтікали, та й схова́лися в печері в Маккеді.

 17 І було доне́сено Ісусові й сказано: „Зна́йдені ті п'ять царів, схо́вані в печері в Маккеді“.

 18 А Ісус відказав: „Приваліть велике каміння на о́твір печери, і призначте до неї людей, щоб їх стерегти.

 19 А ви не стійте, — женіться за своїми ворогами, і понищте їхні за́дні сте́жі, і не давайте їм вхо́дити до їхніх міст, бо Господь, Бог ваш, віддав їх у вашу руку“.

 20 І сталося, як завдав їм Ісус та Ізраїлеві сини дуже велику пора́зку, так, що прийшов їм кінець, а врято́вані повтікали від них, і повхо́дили до тверди́нних міст,

 21 то ввесь народ у споко́ї вернувся до табо́ру до Ісуса в Маккеді, і ніхто не поворушив язика свого проти кого з Ізраїлевих синів!

 22 І сказав Ісус: „Відчиніть о́твір печери, і приведіть до мене з печери тих п'ятьо́х царів“.

 23 І вони зробили так, і вивели до нього з печери тих п'ятьох царів: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського, царя еґлонського.

 24 І сталося, як привели́ тих царів до Ісуса, то Ісус закли́кав усіх Ізраїлевих людей, і сказав військо́вим начальникам, що йшли з ним: „Підійдіть, — поста́вте свої ноги на шиї цих царів“. І вони попідхо́дили, і поста́вили свої ноги на їхні шиї.

 25 І сказав до них Ісус: „Не бійтеся й не лякайтеся, будьте сильні та відважні, бо Господь зробить так усім вашим ворогам, із якими ви воюєте“.

 26 А по цьому Ісус бив їх, і повбивав їх, і повісив їх на п'ятьох дере́вах. І висіли вони на тих дере́вах аж до вечора.

 27 І сталося на час за́ходу сонця, Ісус наказав, і поздіймали їх із дере́в, і повкида́ли їх до печери, де вони були поховалися, і понакладали велике каміння на о́твір печери, де воно аж до цього дня.

 28 А Маккеду Ісус здобув того дня, і побив ві́стрям меча її та царя її, учинив закляттям їх та кожну особу, хто був у ній, — не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він її цареві те саме, що зробив був цареві єрихонському.

 29 А Ісус та ввесь Ізра́їль із ним перейшов з Маккеди до Лівни, та й воював проти Лівни.

 30 І дав Господь в Ізра́їлеву ру́ку також її та царя її, і він побив ві́стрям меча її та кожну особу, що в ній, — не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він цареві її, як зробив був цареві єрихонському.

 31 І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним із Лівни до Лахішу, і таборува́в при ньому та воював проти ньо́го.

 32 І дав Господь в Ізраїлеву руку Лахіш, — і здобув він його другого дня, і побив ві́стрям меча його та кожну особу, що в ньому, — усе так, як зробив був Лівні.

 33 Тоді прийшов ґезерський цар Горам допомогти Лахішу, та Ісус побив його й народ його, так що не позоставив жодного в ньому.

 34 І перейшов Ісус та ввесь Ізра́їль із ним з Лахішу до Еґлону, і таборува́ли при ньому та воювали з ним.

 35 І здобули́ його того дня, і побили його ві́стрям меча, а кожну особу, що в ньому, того дня зробили закляттям, — усе так, як зробив був Лахішу.

 36 І пішов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Еґлону до Хеврону, і воював із ним.

 37 І здобув його, і побив ві́стрям меча його та царя його, і всі міста його, і кожну особу, що в ньому, — не позоставив жодного врято́ваного, усе так, як зробив був Еґлонові. І зробив закляттям його та кожну особу, що в ньому була́.

 38 І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до Девіру, і воював із ним.

 39 І він здобув його, і царя його, і всі міста його, і повбивали їх ві́стрям меча, та й зробив закляттям кожну душу, що в ньому, не позоставив жодного врято́ваного, — як зробив був Хевронові, так зробив Девірові та цареві його, і як зробив був Лівні та цареві її.

 40 І побив Ісус увесь край: гору, і Неґев[9] і Шефелу,[10] і узбі́ччя, і всіх їхніх царів, — не зоставив жодного врятованого, а кожну особу зробив закляттям, як наказав був Господь, Бог Ізраїлів.

 41 І бив їх Ісус від Кадеш-Барнеа та аж до Аззи, і ввесь ґошенський край, і аж до Ґів'ону.

 42 А всіх тих царів та їхній край Ісус здобув одним ра́зом, бо Господь, Бог Ізраїлів, воював для Ізраїля.

 43 І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до табо́ру в Ґілґал.

Ісус побиває решту царів

11 І сталося, як почув це хацорський цар Явін, то послав до мадонського царя Йовава, і до царя шімронського, і до царя ахшафського,

 2 і до царів, що з пі́вночі на горі та в степу́ на пі́вдень Кінроту, і в Шефелі, і на верхах Дори з за́ходу, —

 3 ханаане́янин зо сходу та з за́ходу, а аморе́янин, і хітте́янин, і періззе́янин, і євусе́янин, а хівве́янин під Гермоном, у краї Міцпи́.

 4 І вийшли вони та всі їхні табо́ри з ними, народ, числе́нний кі́лькістю, як пісок, що на березі моря, і ко́ней та колесни́ць — дуже багато.

 5 І змо́вилися всі ці царі, і прийшли й таборува́ли ра́зом при озері Мером, іцоб воювати з Ізраїлем.

 6 І сказав Господь до Ісуса: „Не бійся їх, бо взавтра коло цього ча́су Я покладу їх усіх тру́пами перед Ізраїлем; їхнім ко́ням попідрі́зуєш жили ніг, а їхні колесниці попалиш в огні“.

 7 І вийшов на них знена́цька Ісус та всі вояки́ з ним при озері Мером, та й напали на них.

 8 І дав їх Господь в Ізраїлеву руку, і вони повбивали їх, і гнали їх аж до Великого Сидону, і аж до Місрефот-Маїму, і аж до долини Міцпи на схід, і повибива́ли їх, так що не зоставили їм жодного врято́ваного.

 9 І зробив їм Ісус, як сказав йому Господь: їхнім ко́ням попідрізував жили, а їхні колесни́ці попалив ув огні.

 10 І вернувся Ісус того ча́су, і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств.

 11 І вони повбивали ві́стрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, — не позосталася жодна душа, а Хацора спалив огнем.

 12 А всі царські́ міста́ та всіх їхніх царів Ісус здобув, та й повбивав їх ві́стрям меча, зробив їх закляттям, як наказав був Мойсей, раб Господній.

 13 Тільки всі міста́, що стоять на згі́р'ях своїх, не спалив їх Ізраїль, крім Хацору, — одно́го його́ спалив Ісус.

 14 А всю здо́бич тих міст та худобу Ізраїлеві сини забрали собі; тільки кожну люди́ну побили ві́стрям меча, аж поки вони не вигубили їх, — не позоставили жодної душі.

 15 Як Господь наказав був Мойсеєві, Своє́му рабові, так Мойсей наказав Ісусові, і так зробив Ісус, — не занеха́в ані сло́ва зо всього, що Господь наказав був Мойсеєві.

 16 І взяв Ісус ввесь той край: го́ри Юди і ввесь Неґев, і ввесь ґошенський край, і Шефелу, і Араву, і гори Ізра́їлеві, і їхню надмо́рську низину́,

 17 від гори Халак,[11] що тягнеться до Сеїру, і аж до Баал-Ґаду в лива́нській долині під горою Гермо́н. А всіх їхніх царів він забрав, і би́в їх, і повбивав їх.

 18 Довгий час провадив Ісус війну зо всіма́ тими царями.

 19 Не було міста, що склало б мир з Ізраїлевими синами, окрім хівве́янина, ґів'онських ме́шканців, — усе взяли́ війною.

 20 Бо від Господа було́, щоб зробити запеклим їхнє серце на війну проти Ізраїля, щоб учинити їх закляттям, щоб не було для них милости, але щоб вигубити їх, як Господь наказав був Мойсеєві.

 21 І прийшов Ісус того ча́су, і вигубив ве́летнів[12] із гори, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, і з усіх Юдських гір, і з усіх Ізраїлевих гір, — ра́зом з їхніми містами Ісус зробив їх закляттям.

 22 Не позоставив ве́летня[12] в кра́ї Ізраїлевих синів, — вони позостали тільки в Аззі, в Ґаті та в Ашдоді.

 23 І взяв Ісус увесь край, усе так, як говорив був Господь до Мойсея. І Ісус дав його Ізра́їлеві на спа́док, за їхнім поділом на їхні племе́на. А край заспоко́ївся від війни.

Яких царів побив Ізраїль

12 А оце царі того кра́ю, яких побили Ізра́їлеві сини, і посіли їхній край по тім боці Йорда́ну на схід сонця, від арнонського пото́ку аж до гори Гермо́н, та ввесь степ на схід:

 2 Сиго́н, цар аморейський, що сидів у Хешбо́ні, що панував від Ароеру, що над берегом арнонського пото́ку, і сере́дина потоку, і половина Ґілеаду, і аж до потоку Яббоку, границі синів Аммонових,

 3 і степ аж до о́зера Кінроту на схід, і аж до степово́го моря, моря Солоного на схід, дорогою на Бет-Гаєшімот, і від Теману під узбі́ччями Пісґі.

 4 І границя Оґа, царя башанського, із оста́тку рефа́їв, що сидів в Аштароті, і в Едреї,

 5 і що панував на горі Гермо́н, і на Салха, і на всім Башані аж до границі ґешурейської та маахатейської, і половина Ґілеаду, — границя Сигона, царя хешбонського.

 6 Мойсей, раб Господній, та Ізраїлеві сини повбивали їх. І дав його Мойсей раб Господній, на спа́док Руви́мовому та Ґадовому та половині пле́мени Манасіїного.

 7 А оце царі того кра́ю, що повбивав Ісус та Ізраїлеві сини по той бік Йорда́ну на за́хід від Баал-Ґаду в ливанській долині аж до гори Халак, що підіймається до Сеїру, і Ісус віддав її Ізраїлевим племе́нам на спа́док за їхнім поділом,

 8 на горі, і в Шефілі, і в Араві, і на узбі́ччі, і в пустині, і на півдні, — хіттеянина, амореянина, і ханаанеянина, періззеянина, хівеянина й євусеянина:

 9 цар єрихонський один, цар гайський, що з боку Бет-Елу, один,

 10 цар єрусалимський один, цар хевронський один,

 11 цар ярмутський один, цар лахіський один,

 12 цар єґлонський один, цар ґезерський один,

 13 цар девірський один, цар ґедерський один,

 14 цар хоремський один, цар арадський один,

 15 цар лівенський один, цар адулламський один,

 16 цар маккедський один, цар бет-елський один,

 17 цар тапнуахський один, цар хеферський один,

 18 цар афекський один, цар шаронський один,

 19 цар мадонський один, цар хацорський один,

 20 цар шімронський один, цар ахшафський один,

 21 цар таанахський один, цар меґіддівський один,

 22 цар кедеський один, цар йокнеамський при Кармелі один,

 23 цар дорський при Нафат-Дорі один, цар ґоїмський при Ґілґалі один,

 24 цар тірцький один. Усіх царів тридцять і один.

Незавойований Край

13 А Ісус поста́рівся й увійшов у дні.[13] І сказав Господь до нього: „Ти поста́рівся та ввійшов у дні, а кра́ю позостається ще дуже багато, щоб посісти його.

 2 Оце позосталий край: усі округи филисти́мські, і ввесь Ґешурей,

 3 від Шіхору, що навпроти Єгипту, і аж до границі Екрону на пі́вніч, що до ханаанеянина залічений, п'ять филистимських князів: аззатський, ашдодський, ашкелонський, ґаттійський і екронський, та аввеї.

 4 Від пі́вдня вся ханаанська земля та Меара, що сидонська, аж до Афеки, аж до аморейської границі,

 5 і ґівлейська земля, і ввесь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду під горою Гермон аж до входу до Хамату.

 6 Усіх ме́шканців гір від Ливану аж до Місрефот-Маїму, усіх сидо́нян, — Я повиганяю їх перед Ізраїлевими синами. Тільки поділи́ її жеребком на спа́док Ізра́їлеві, як Я наказав був тобі.

Поділ спа́дку в моавських степах

 7 А тепер поділи цей край на спа́док дев'яти́ племе́нам та половині пле́мени Манасі́їному“.

 8 Ра́зом із ним Руви́мові та Ґа́дові взяли свій спа́док що дав їм Мойсей по той бік Йорда́ну на схід, як дав їм Мойсей, раб Господній,

 9 від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся медевська рівнина аж до Дівону,

 10 і всі міста Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, аж до границі Аммонових синів,

 11 і Ґілеад, і границя ґешурейська та маахейська, і вся гора Гермон, і ввесь Башан аж до Салхи,

 12 усе царство Оґа в Башані, що царював в Аштароті та в Едреї, — він позостався з останку рефаїв, а Мойсей повбивав їх та повиганяв їх.

 13 І не вигнали Ізраїлеві сини ґешуре́янина, і маахате́янина, — і сидів Ґешур та Маахат серед Ізраїля, і так є аж до цього дня.

 14 Тільки Левієвому племені не дав він спа́дку, — огняні́ жертви Господа, Бога Ізраїля, то спа́док його, „як Я говорив був йому.“

 15 І дав Мойсей племені Рувимових синів спа́док за їхніми ро́дами.

 16 І була їм границя від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся рівни́на при Медеві,

 17 Хешбон і всі міста його, що на рівнині, Дівон, і Бамот-Баал, і Бет-Баал-Меон,

 18 і Ягца, і Кедемот, і Мефаат,

 19 і Кір'ятаїм, і Сівма, і Церет-Гашшахар на горі Емеку,

 20 і Бет-Пеор, і узбіччя Пісґі, і Бет-Гаєшімот,

 21 і всі міста рівни́ни, і все царство Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, що Мойсей убив його та мідіянських начальників: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, сигонових князів, мешканців того кра́ю.

 22 А Валаама, Беорового сина, чарівника́, Ізраїлеві сини забили мечем серед інших, яких вони побили.

 23 І була́ границя Рувимових синів: Йорда́н і границя. Це спа́док Рувимових синів за їхніми родами, їхні міста та їхні оселі.

 24 І дав Мойсей Ґадовому племені, синам Ґада за їхніми родами,

 25 і була їм границя: Язер, і всі ґілеадські міста, і половина краю аммонових синів аж до Ароеру, що навпроти Рабби,

 26 А з Хешбону аж до Рамат Гамміцпі й Бетоніму, а від Маханаїму аж до границі Девіру,

 27 і в долині Бет-Гараму, і Бет-Німра, і Суккот, і Цафон, останок царства Сигона, царя хешбонського, Йорда́н і границя аж до кінця озера Кіннерет по тім боці Йорда́ну на схід.

 28 Це спа́док Ґадових синів за їхніми ро́дами, міста та їхні оселі.

 29 І дав Мойсей половині племени Манасіїного, і воно було половині племени Манасіїних синів за їхніми ро́дами.

 30 І була їхня границя від Манахаїму, увесь Башан, усе царство Оґа, царя башанського, і всі села Яіру, що в Башані, шістдеся́т міст.

 31 А половина Ґілеаду, і Аштарот, і Едрея, міста Оґового царства в Башані, — синам Махіра, Манасіїного сина, половині синів Махіра за їхніми ро́дами.

 32 Оце те, що Мойсей дав на спа́док в моавських степа́х по тім боці Йорда́ну на схід.

 33 А Левієвому племені Мойсей не дав спа́дку, — Господь, Бог Ізраїлів, Він їхній спа́док, як говорив їм.

Поділ спа́дку ханаа́нському Краї

14 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.

 2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени.

 3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них.

 4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

 5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.

Спа́док Кале́ва

 6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

 7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

 8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм.

 9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм.

 10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

 11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити.

 12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.

 13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док.

 14 Тому став Хевро́н Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзе́янинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обстава́в за Господом, Богом Ізраїля.

 15 А ім'я́ Хеврону давніше було Кір'ят-Арба,[14] що між ве́летнів був найбільший чоловік. А Край заспоко́ївся від війни.

Спа́док Юдин

15 І був жеребо́к для пле́мени Юдиних синів за їхніми ро́дами: до едомської границі пустиня Цін, на пі́вдень від теманського кра́ю.

 2 І була їм південна границя від кінця Солоного моря, від затоки, зве́рненої на пі́вдень.

 3 І йде вона на пі́вдень від Маале-Акраббіму, і перехо́дить до Ціну, і підіймається з пі́вдня, від Кадеш-Барнеа й перехо́дить до Хецрону, і підіймається до Аддару й обертається до Кар до Каркаї.

 4 І перехо́дить вона до Адмону, і йде до єгипетського потоку, і границя закі́нчується на за́хід. Це буде для вас південна границя.

 5 А границя на схід — Солоне море аж до кінця Йорда́ну. А границя у бік пі́вночі: від морської затоки з кінця Йорда́ну,

 6 і підіймається границя до Бет-Хоґли й перехо́дить на пі́вніч від Бет-Гаарови; і підіймається та границя до Евен-Боган-Бен-Рувена.

 7 І підіймається та границя від ахорської долини, а на пі́вночі зверта́ється до Ґілґалу, що навпроти Маале-Адумміму, що на південь від потоку. І переходить та границя до Ме-Ен-Шемешу, і закінчується при Ен-Роґелі.

 8 І підіймається та границя до Ґе-Бен-Гінному побіч євусеянина з пі́вдня, — це Єрусали́м. І підіймається та границя до верхі́в'я гори, що навпроти Ґе-Гінному на за́хід, що в кінці Емек-Рефаіму на пі́вніч.

 9 І біжить та границя від верхі́в'я гори до джерела́ Ме-Нефтоаху, і йде до міст гори Ефро́ну; і біжить та границя до Баали, — це Кір'ят-Єарім.

 10 І оберта́ється та границя з Баали на за́хід до гори Сеїр, і переходить до плеча́ гори Єарім з пі́вночі, — це Кесалон; і сходить до Бет-Шемешу й переходить до Тімни.

 11 І йде та границя по край Екрону на пі́вніч, і біжить та границя до Шіккарону, і перехо́дить до гори Баали, і йде до Явнеїлу. І границя закінчується при за́ході.

 12 А за́хідня границя — до Великого моря. А границя ця — границя Юдиних синів навколо за їхніми ро́дами.

 13 А Калеву, синові Єфуннеєвому, він дав частку серед Юдиних синів, за Господнім нака́зом до Ісуса, Кір'ят-Арби, батька ве́летнів, воно — Хеврон.

 14 І Кале́в повиганяв звідти трьох ве́летнів: Шешая, і Ахімана, і Талмая, уро́джених ве́летнів.

 15 І пішов він звідти до девірських ме́шканців, а ім'я́ Девіра давніше — Кір'ят-Сефер.

 16 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобу́де його, то дам йому дочку́ мою Ахсу за жінку“.

 17 І здобув його Отніїл, син Кеназів, брат Калевів. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.

 18 І сталося, коли вона відхо́дила, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Кале́в сказав їй: „Що́ тобі?“

 19 І вона сказала: „Дай мені дар благослове́ння! Бо ти дав мені землю суху, то даси мені це й водні джере́ла“. І він дав їй Ґуллот[15] горі́шній та Ґуллот до́лішній.

 20 Оце спа́док племени Юдиних синів за їхніми ро́дами.

 21 І були ті міста від краю племени Юдиних синів до едомської границі на півдні: Кавцеїл, і Едер, і Яґур,

 22 і Кіна, і Дімона, і Ад'ада,

 23 і Кедеш, і Хацор, і Їтнан,

 24 Зіф, і Телем, і Беалот,

 25 і Хацор-Хадатта, і Керійот-Хецрон, це Хацор,

 26 Амам, і Шема, і Молада,

 27 і Хацор-Ґадда, і Хешмон, і Бет-Пелет,

 28 і Хацар-Шуал, і Беер-Шева, і Бізйотея,

 29 Баала, і Ійїм, і Ецем,

 30 і Елтолад, і Хесіл, і Хорма,

 31 і Ціклаґ, і Мадманна, і Сансанна,

 32 і Леваот, і Шілхім, і Аїн, і Ріммон. Усіх міст двадцять і дев'ять та їхні оселі.

 33 На Шефалі: Ештаол, і Цор'а, і Ашна,

 34 і Заноах, і Ен-Ґаннім, Таппуах і Гаенам,

 35 Ярмут, і Адуллам, Сохо й Азека,

 36 і Шаараїм, і Адітаїм, і Ґедера, і Ґедеротаїм, — чотирна́дцять мість та їхні оселі.

 37 Ценан, і Хадаша, і Міґдал-Ґад,

 38 і Діл'ан, і Міцпе, і Йоктеїл,

 39 Лахіш, і Боцкат, і Еґлон,

 40 і Каббон, і Лахмас, і Кітліш,

 41 і Ґедерот, Бет-Даґон, і Наама, і Маккеда, — шістнадцять міст та їхні оселі.

 42 Лівна, і Етер, і Ашан,

 43 і Ївтах, і Ашна, і Неців,

 44 і Кеіла, і Ахзів, і Мареша, — дев'ять міст та їхні оселі.

 45 Екрон і підлеглі міста його та оселі його.

 46 Від Екрону й до моря усе, що при Ашдоді та їхні оселі.

 47 Ашдод, підлеглі міста його та оселі його; Азза, підлеглі міста її та оселі її до єгипетського потоку, і море Велике, і границя.

 48 І на горах: Шамір, і Яттір, і Сохо,

 49 і Данна, і Кір'ят-Санна, він Девір,

 50 і Анав, і Ештемо, і Анім,

 51 і Ґошен, і Холон, і Ґіло, — одина́дцять міст та їхні оселі.

 52 Арав, і Дума, і Еш'ан,

 53 і Янім, і Бет-Таппуах, і Афека,

 54 і Хумта, і Кір'ят-Арба, це Хеврон, і Ціор, — дев'ять міст та їхні оселі.

 55 Маон, Кармел, і Зіф, і Юта,

 56 Їзреїл, і Йокдеам, і Заноах,

 57 Каїн, Ґів'а, і Тімна, — десять міст та їхні оселі.

 58 Халхул, Бет-Цур, і Ґедор,

 59 і Маарат, і Бет-Анот, і Елтекон, — шість міст та їхні оселі.

 60 Кір'ят-Баал, він Кір'ят-Єарім, і Рабба, — двоє міст та їхні оселі.

 61 На пустині: Бет-Гаарава, Міддін, і Сехаха,

 62 і Нівшан, і Ір-Гаммелах, і Ен-Ґеді, — шість міст та їхні оселі.

 63 А євусе́ян, ме́шканців Єрусалиму, Юдини сини не могли їх вигнати, — і осів Євусе́янин і́з Юдиними синами в Єрусалимі, і так є аж до цього дня,

Спа́док Йо́сипів, Єфре́мів

16 І вийшов жеребок для Йо́сипових синів: від єрихонського Йорда́ну до єрихонської води на схід пустиня, що тягнеться від Єрихону по горі до Бет-Елу.

 2 І виходить вона з Бет-Елу до Луз, і перехо́дить до границі Арки до Атароту,

 3 і сходить на захід до границі яфлетської, аж до границі Бет-Хорону до́лішнього, і аж до Ґезеру, і закінчується при морі.

 4 І посіли це Йо́сипові сини, Манасія та Єфрем.

 5 І була границя Єфремових синів за їхніми ро́дами, а границя їхнього спа́дку на схід була: Атрот-Аддар аж до горі́шнього Бет-Хорону.

 6 І виходить та границя до Міхметату з пі́вночі, і пове́ртається границя на схід до Таанат-Шіло, та й переходить його зо сходу до Яноаху.

 7 І сходить вона з Яноаху до Атароту та до Наари, і дотикає Єрихону, і виходить до Йорда́ну.

 8 А з Таппуаху границя йде на за́хід до потоку Кана, та й закінчується при морі. Це спа́док племени Єфремових синів за їхніми ро́дами.

 9 І міста́, відділені для Єфремових синів, були серед спа́дку Манасіїних синів, усі ті міста та їхні оселі.

 10 Та не вигнали вони ханаане́янина, що сидів у Ґезері. І сидів ханаане́янин посеред Єфрема і так є аж до цього дня, і давав данину працею.

Спа́док Манасіїн

17 І ви́йшов жеребо́к для Манасіїного племени, бо він пе́рвенець Йо́сипів, Махірові, Манасіїному пе́рвенцеві, Ґілеадовому батькові, бо він був воя́к, то був йому Ґілеад та Башан.

 2 І було для позосталих Манасіїних синів за їхніми ро́дами: синам Авіезера, і синам Хелека, і синам Азріїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шеміда. Оце сини Манасії, Йо́сипового сина, му́жі, за їхніми ро́дами.

 3 А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного, не було в нього синів, а тільки до́чки. А оце імена́ його дочо́к: Махла, і Ноа, і Хоґла, Мілка та Тірца.

 4 І прийшли́ вони до священика Елеазара, і до Ісуса, Навинового сина, та перед начальників, говорячи: „Госпо́дь наказав був Мойсеєві дати нам спа́док серед наших братів“. І дав їм на Господній наказ спа́док серед братів їхнього батька.

 5 І випало для Манасії десять наділів, окрім землі Ґілеаду та Башану, що по той бік Йорда́ну,

 6 бо Манасіїні до́чки посіли спа́док серед синів його, а гілеадський край був для позосталих Манасіїних синів.

 7 І була Манасіїна границя від Ашер-Гамміхметату, що навпроти Сигему, і йде та границя на пі́вдень до мешканців Ен-Таппуаху.

 8 Для Манасії був край Таппуах, а місто Таппуах при Манасіїній границі — для Єфремових синів.

 9 І сходить та границя до потоку Кана, на південь від потоку. Ці міста́ Єфре́мові серед Манасіїних міст. А границя Манасії від пі́вночі до потоку, а кінча́лася при морі.

 10 На пі́вдень — Єфремове, а на пі́вніч — Манасіїне, а границею того було море. А в Аси́рі вони стикалися з пі́вночі, а в Іссаха́рі зо сходу.

 11 І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та його залежні міста, і Ївлеам та його залежні міста, і ме́шканці Доару та його залежні міста, і мешканці Таанаху та його залежні міста, і мешканці Меґіддо та його залежні міста, три верховини.

 12 Та Манасіїні сини не могли повиганяти ме́шканців цих міст, і ханаане́янин продовжував сидіти в тому кра́ї.

 13 І сталося, коли Ізраїлеві сини стали сильні, то дали ханаанеянина на дани́ну, а вигнати — не вигнали його.

 14 І говорили Йо́сипові сини з Ісусом, кажучи: „Чому ти дав мені на спа́док один жеребо́к та наділ один, а я ж народ числе́нний, бо до цього ча́су благослови́в мене Господь“.

 15 І сказав до них Ісус: „Якщо ти народ числе́нний, то піди до лісу, та й повикорчо́вуєш собі там у кра́ї періззе́янина та рефаїв, бо Єфремова гора стала тісна́ для тебе“.

 16 І сказали Йо́сипові сини: „Не ви́стачить нам тієї гори, та й залізна колесни́ця в кожного ханаане́янина, що сидить у долині, як у того, що в Бет-Шеані та в його залежних містах, так і в того, що в долині Ізрее́льській“.

 17 І сказав Ісус до Йо́сипового дому, до Єфрема та до Манасії, говорячи: „Ти числе́нний народ, і в тебе сила велика, — не буде тобі один жеребо́к,

 18 але буде тобі гористий край; а що там ліс, то ви́корчуй його, і будуть тобі й його кі́нці. Бо ти виженеш ханаане́янина, хоч у нього колесни́ці залізні, хоч він сильни́й“.

Вивід землі для позосталих семи племен

18 І була зі́брана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, і вони помістили там скинію заповіту, а перед ними був здобутий край.

 2 І позоставалося серед Ізраїлевих синів сім племе́н, що не поділили ще спа́дку свого.

 3 І сказав Ісус до Ізраїлевих синів: „Аж доки ви будете лінува́тися піти посісти той край, що дав вам Госпо́дь, Бог ваших батьків?

 4 Дайте від себе по три му́жі на пле́м'я, і я пошлю їх. І вони встануть, і будуть ходити по кра́ю, і опишуть його за їхнім спа́дком, та й при́йдуть до мене.

 5 І вони поділять його собі на сім частин. Юда стане на своїй границі з пі́вдня, а Йо́сипів дім стане на своїй границі з пі́вночі.

 6 А ви опишете той край, сім частин, і принесе́те о́писа мені сюди, а я кину вам жеребка́ тут перед лицем Господа, Бога нашого.

 7 А Левитам нема частки поміж вами, бо священноді́яння Господнє — спа́дщина його. А Ґад, і Руви́м, та половина Манасі́їного пле́мени взяли́ свій спа́док по той бік Йорда́ну на схід, що дав їм Мойсей, раб Господній“.

 8 І встали ті му́жі й пішли. А Ісус наказав тим, що пішли опи́сувати край, говорячи: „Ідіть і походіть по кра́ю, і опишіть його, та й вертайтеся до ме́не. А я кину вам жеребка́ тут перед Господнім лицем у Шіло́“.

 9 І пішли ті му́жі, і перейшли по кра́ю, та й описали його за міста́ми на сім частин у книжці. І прийшли вони до Ісуса до табо́ру в Шіло́.

 10 І кинув їм Ісус жеребка́ в Шіло́ перед Господнім лицем. І поділив там Ісус край для Ізраїлевих синів за їхніми по́ділами.

Спа́док Веніяминів

 11 І вийшов жеребо́к для пле́мени Веніями́нових синів за їхніми ро́дами, і вийшла границя їхнього жеребка між синами Юдиними та між синами Йо́сиповими.

 12 І була́ їм границя на півні́чну сто́рону від Йорда́ну. І підіймається та границя до кра́ю Єрихо́ну з пі́вночі, і підіймається на го́ру на за́хід, і закінчується при пустині Бет-Евен.

 13 А звідти перехо́дить та границя до Лузу, до кра́ю Лузу на пі́вдень, це — Бет-Ел. І схо́дить та границя до Атрот-Аддару на го́ру, що з пі́вдня до до́лішнього Бет-Хорону.

 14 І тягнеться та границя, і поверта́ється на за́хідній бік, на пі́вдень від гори, що навпроти Бет-Хорону на пі́вдень, і закінчується при Кір'ят-Баалі, це — Кір'ят-Єарім, місті Юдиних синів. Це за́хідня сторона́.

 15 А півде́нна сторона — від кінця Кір'ят-Єаріму. І виходить та границя на за́хід, і виходить до джерела́ Ме-Нефтоаху.

 16 І сходить та границя до кінця́ гори, що навпроти Ґе-Бен-Гіннома,[16] що в долині Рефаїм на пі́вніч. І сходить Ґе-Гінном побіч євусе́янина на пі́вдень, і сходить до Ен-Роґелу,

 17 і тягнеться вона з пі́вночі, і виходить до Ен-Шемешу, і виходить до Ґелілоту, що навпроти Маале-Адуммім. І схо́дить вона до Евен-Боган-Бен-Реувену.[17]

 18 І переходить побіч навпроти Арави на пі́вніч, та й схо́дить до Арави.

 19 І перехо́дить та границя побіч Бет-Хоґли на пі́вніч, і закінчується границя при зато́ці Солоного моря на пі́вніч, до кінця Йорда́ну з пі́вдня. Це границя півде́нна.

 20 А Йорда́н грани́чить його зо схі́дньої сторони. Це спа́док Веніями́нових синів за границями його навко́ло, за ро́дами його.

 21 І були міста для пле́мени Веніями́нових синів за їхніми ро́дами: Єрихон, і Бет-Хоґла, і Емек-Кеціц,

 22 і Бет-Гаарава, і Цемараїм, і Бет-Ел,

 23 і Аввім, і Пара, і Офра,

 24 і Кефар-Гааммоні, і Офні, і Ґева, — дванадцять міст та їхні оселі.

 25 Ґів'он, і Рама, і Беерот,

 26 і Міцпе, і Кефіра, і Моца,

 27 і Рекем, і їрпеїл, і Пар'ала,

 28 і Цела, Елеф, і Євусі, воно Єрусалим, Ґів'ат, Кір'ят-Єарім, — чотирна́дцять міст та їхні оселі. Це спа́док Веніями́нових синів за їхніми ро́дами.

Спа́док позосталих шости племен

19 А другий жеребо́к вийшов Симеонові, племені Симеонових синів за їхніми ро́дами. І був їхній спа́док серед спа́дку Юдиних синів.

 2 І був їм у спа́дку: Беер-Шева, і Молада,

 3 і Хацар-Шуал, і Бала, і Ецем,

 4 і Елтолад, і Бетул, і Хорма,

 5 і Ціклаґ, і Бет-Гаммаркавот, і Хацар-Суса,

 6 і Бет-Леваот, і Шарухен, — тринадцять міст та їхні оселі.

 7 Аїн, Ріммон, і Етер, і Ашан, — чотири місті та їхні оселі.

 8 А всі оселі, що навколо тих міст аж до Баалат-Беер-Рамат-Неґеву, це спа́док племени Симеонових синів за їхніми ро́дами.

 9 З наділу Юдиних синів — спадок синів Симеонових, бо наділ Юдиних синів був численні́ший від них. І посіли Симеонові сини в сере́дині їхнього спа́дку.

 10 А третій жеребо́к вийшов Завуло́новим синам за їхніми ро́дами, і була́ границя їхнього спа́дку аж до Саріду.

 11 І підіймається їхня границя до Яму та Мар'али, і стикається з Даббешетом, і стикається з потоком, що навпроти Йокнеаму,

 12 і вертається з Саріду на схід, до сходу сонця, на границю Кіслот-Фавору, і виходить до Доврату, і підіймається до Яфія.

 13 А звідти переходить на схід, на схід до Ґат-Хеферу, Ет-Каціну, до Ріммон-Гамметоару, до Неї.

 14 І поверта́ється його границя з пі́вночі Ханнатону, і закі́нчується при Ґе-Їфтах-Елі.

 15 І Каттат, і Нагалал, і Шімрон, і Їд'ала, і Віфлеєм, дванадцять міст та їхні оселі.

 16 Це спа́док Завуло́нових синів за їхніми ро́дами, оці міста́ та їхні оселі.

 17 Четвертий жеребо́к вийшов Іссаха́рові, — Іссаха́ровим синам за їхніми ро́дами.

 18 І була́ їхня границя: їзреел, і Кесуллот, і Шунем,

 19 і Хафараїм, і Шіон, і Анахарат,

 20 і Раббіт, і Кішйон, і Евес,

 21 і Ремет, і Ен-Ґаннім, і Ен-Хадда, і Бет-Паццец.

 22 І дотикається та границя до Фаво́ру, і Шахаціми, і Бет-Шемету, і їхня границя закінчується при Йорда́ні, — шістнадцять міст та їхні оселі.

 23 Оце спа́док пле́мени Іссаха́рових синів за їхніми ро́дами, — міста́ та їхні оселі.

 24 А п'ятий жеребо́к вийшов племені Асирових синів за їхніми ро́дами.

 25 І була́ їхня границя: Хелкат, і Халі, і Бетен, і Ахшат,

 26 і Алламмелех, і Ам'ад, і Міш'ал, і дотикається Карме́лю на за́хід та Шіхор-Лівнату,

 27 і вертається на схід сонця до Бет-Даґону, і дотикається Завуло́на та Ґе-Їфтах-Елу, на пі́вніч Бет-Гаемеку та Ніелу, і виходить до Кавулу зліва.

 28 І Еврон, і Рехов, і Хаммон, і Кана аж до Сидону Великого.

 29 І вертається та границя до Рами́ та аж до міста Мівцар-Цору, і вертається границя до Хоси, і закінчується при за́ході від околиці Ахзіву,

 30 і Умма, і Афек, і Рехов, — двадцять і двоє міст та їхні оселі.

 31 Оце са́ддок пле́мени Аси́рових синів за їхніми ро́дами, ті міста та їхні оселі.

 32 Синам Нефталимовим вийшов шостий жеребо́к, — для синів Нефталимових за їхніми ро́дами.

 33 І була їхня границя: від Хелефу, від Елону при Цаананнімі, і Адамі — Ганнекев, і Явнеїл аж до Лаккуму, і кінча́лася вона при Йорда́ні.

 34 І повертається та границя на за́хід до Ашнот-Фавору, і виходить звідти до Хуккоку та дотикається Завуло́на з полу́дня, а Асира дотикається з за́ходу, а Юди при Йорда́ні на схід сонця.

 35 А міста тверди́нні: Ціддім, Цер, і Хаммат, Раккат і Кіннерет,

 36 і Адама, і Рама, і Хацор,

 37 і Кедеш, і Едреї, і Ен-Хасор,

 38 і Їр'он, і Міґдал-Ел, Хорем, і Бет-Анат, і Бет-Шамеш, — дев'ятнадцять міст та їхні оселі.

 39 Оце спа́док племени синів Нефтали́мових за їхніми ро́дами, міста́ та їхні оселі.

 40 А пле́мені Да́нових синів за їхніми ро́дами вийшов сьомий жеребок.

 41 І була границя їхнього насліддя: Цор'а, і Ештаол, і Ір-Шемеш,

 42 і Шаалаббін, і Айялон, і Їтла,

 43 і Елон, і Тімната, і Екрон,

 44 і Елтеке, і Ґіббетон, і Баалат,

 45 і Єгуд, і Бене-Берак, і Ґат-Ріммон,

 46 і Ме-Яркон, і Раккон із границею навпроти Яфи.

 47 І вийшла границя Данових синів від них. А Да́нові сини пішли й воювали з Лешемом, і здобули його, і побили ві́стрям меча, і посіли його, та й осілися в ньому. І вони назвали Лешему ім'я́: Дан, як ім'я́ їхнього батька Дана.

 48 Оце спа́док племени Да́нових синів за їхніми ро́дами, ті міста́ та їхні оселі.

 49 І скінчи́ли вони посідати край згідно з його границями. І дали Ізраїлеві сини спа́док Ісусові, синові Навиновому, посеред себе.

 50 На Господній нака́з дали йому те місто, яке він жадав: Тімнат-Серах на Єфремовій горі. І збудував він місто, та й осівся в ньому.

 51 Оце той спа́док, що священик Елеазар і Ісус, син Навинів, та голови домів батьків давали племе́нам Ізраїлевих синів жеребком у Шіло́ перед Господнім лицем при вході до скинії заповіту. І покінчи́ли вони ділити край.

Міста на схо́вища

20 І Госпо́дь промовляв до Ісуса, говорячи:

 2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Дайте собі міста на схо́вища, про які Я говорив вам через Мойсея,

 3 щоб утікав туди убі́йник, що заб'є кого ненаро́ком невмисне, і вони будуть для вас на місце схо́вища від ме́сника за кров.

 4 І втече він до одно́го з тих міст, і стане при вході місько́ї брами, та й буде голосно говорити старши́м того міста про свою справу. І вони ві́зьмуть його до міста до се́бе, і дадуть йому місце, і він осяде з ними.

 5 А коли буде гнатися за ним ме́сник, то не видадуть убійника в руку його, бо він невмисне забив свого ближнього, і не був йому ворогом ані вчора, ані позавчора.

 6 І буде він сидіти в тому місті, аж поки не стане перед громадою на суд, аж до смерти найвищого священика, що буде в тих днях. Тоді пове́рнеться убійник, та й уві́йде до свого міста та до свого дому, до того міста, звідки він утік“.

 7 І посвятили вони Кедеш в Ґалілі на Нефталимовій горі, і Сихем на Єфремовій горі та Кір'ят-Арбу, воно Ефрон, на горі Юдиній.

 8 А по той бік єрихонського Йорда́ну на схід вони дали: Бецер на пустині, на рівнині, із Рувимового племени, і Рамот у Ґілеаді з Ґадового племени, і Ґалан у Башані з Манасіїного племени.

 9 Оце були міста призна́чення для всіх Ізраїлевих синів та для прихо́дька, що мешкає чужи́нцем серед них, на схо́вище туди кожному, хто вб'є кого ненаро́ком. І не помре він від руки ме́сника за кров, аж поки не стане перед громадою.

Міста та пасови́ська для Левитів

21 І підійшли голови домів батьків Левієвих до священика Елеазара й до Ісуса, сина Навинового, та до голів домів батьків племен Ізраїлевих синів,

 2 та й говорили до них у Шіло́ в ханаанському кра́ї, кажучи: „Госпо́дь наказав був через Мойсея дати нам міста на сидіння, а їхні пасови́ська для нашої худоби“.

 3 І дали́ Ізраїлеві сини Левитам зо свого наді́лу на нака́з Господній ті міста та їхні пасови́ська.

 4 І вийшов жеребо́к для родів кегате́янина. І були синам священика Аарона з Левитів від племени Юдиного, і від племени Симеонового, і від племени Веніяминового тринадцять міст.

 5 А Кега́товим синам, що позосталися з ро́дів племени Єфремового й з племени Данового та з половини племени Манасіїного жеребко́м дісталося десять міст.

 6 А для Ґершонових синів від родів Іссаха́рового племени, і від Аси́рового племени, і від Нефтали́мового племени, і від половини Манасі́їного племени в Башані жеребком дісталося тринадцять міст.

 7 Мерарі́євим синам за їхніми ро́дами дісталося від племени Руви́мового, і від племени Ґа́дового, і від племени Завуло́нового — дванадцять міст.

 8 І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасови́ська, як наказав був Господь через Мойсея, жеребко́м.

 9 І дали вони з племени синів Юдиних та з племени синів Симеонових ті міста, що будуть нижче на́звані йме́нням свої́м.

 10 I було для Ааронових синів із родів кегатеянина, з Левієвих синів, бо їм був жеребок найперше.

 11 І дали їм місто Кір'ят, батька ве́летнів Арби,[18] воно Хевро́н, на Юдиних горах, та його пасови́ська навколо нього.

 12 А мійське поле та оселі його дали Калеву, синові Єфуннеєвому, на власність його.

 13 А синам священика Ааро́на дали місто схо́вища вбійника: Хевро́н та його пасови́ська, і Лівну та її пасови́ська,

 14 і Яттір та його пасови́ська, і Ештемоа та її пасовиська,

 15 і Холон та його пасовиська, і Девір та його пасовиська,

 16 і Аїн та його пасовиська, і Ютту та її пасовиська, Бет-Шемеш та його пасовиська, — дев'ять міст від двох тих племе́н.

 17 А від Веніями́нового племени: Ґів'он та його пасовиська, Ґеву та її пасовиська,

 18 Анатоль та його пасовиська, і Алмон та його пасовиська, — міст четверо.

 19 Усіх міст Ааронових синів, священиків, — тринадцять міст та їхні пасови́ська.

 20 А ро́дам Кегатових синів, Левитам, що позостали від Кегатових синів, міста́ їхнього жеребка́ були́ від Єфремового пле́мени.

 21 І дали їм місто схо́вища вбійника: Сихем та його пасови́ська, на Єфремовій горі, і Ґезер та його пасовиська.

 22 І Ківцаїм та його пасовиська, і Бет-Хорон та його пасовиська, міст четверо.

 23 А від Данового племени: Елтеке та його пасовиська, Ґіббетон та його пасовиська,

 24 Айялон та його пасовиська, Ґат-Ріммон та його пасовиська, — міст четверо.

 25 А від половини Манасіїного племени: Таанах та його пасовиська, і Ґат-Ріммон та його пасовиська, — міст двоє.

 26 Усіх міст — десять та їхні пасовиська для родів позосталих Кегатових синів.

 27 А для Ґершонових синів з Левієвих ро́дів від половини Манасіїного племени місто схо́вища вбійника: Ґолан у Башані та його пасовиська, і Беештера та її пасовиська, — міст двоє.

 28 А від Іссаха́рового племени: Кіш'йон та його пасовиська, Доврат та його пасовиська,

 29 Ярмут та його пасовиська, Ен-Ґаннім та його пасовиська, міст четверо.

 30 А від Асирового племени: Міш'ал та його пасовиська, Ардон та його пасовиська,

 31 Хелкат та його пасовиська, Рехов та його пасовиська, — міст четверо.

 32 А від Нефтали́мового племени місто схо́вища вбійника: Кедеш у Ґаліл та його пасовиська, і Хаммот-Дор та його пасовиська, і Картан та його пасовиська, — міст троє.

 33 Усіх міст Ґершо́нових за їхніми родами — тринадцять міст та їхні пасови́ська.

 34 А для родів Мерарієвих синів, Левитів, позосталих від племени Завуло́нового: Йокнеам та його пасовиська, Карта та її пасовиська.

 35 Дімна та її пасовиська, Нагалал та його пасовиська, — міст четверо.

 36 А від Рувимового племени: Бецар та його пасовиська, і Ягца та її пасови́ська,

 37 Кедемот та його пасови́ська, і Мефаат та його пасовиська, — міст четверо.

 38 А від Ґадового племени місто схо́вища вбійника: Рамот у Ґілеаді та його пасовиська, і Маханаїм та його пасовиська,

 39 Хешбон та його пасовиська, Язер та його пасовиська, — усіх міст четверо.

 40 Усіх міст для Мерарієвих синів за їхніми ро́дами, що позосталися з Левієвих ро́дів, було за їхнім жеребко́м дванадцять міст.

 41 Усіх Левієвих міст серед вла́сности Ізраїлевих синів — сорок і вісім міст та їхні пасовиська.

 42 Будуть ті міста такі: кожне місто з пасовиськом його навколо нього, — так для всіх тих міст.

 43 І дав Господь Ізраїлеві ввесь той край, що присягну́в був дати його́ їхнім батька́м, і вони посіли його та й осілися в ньому.

 44 І Господь дав їм мир навко́ло, усе так, як присягнув був їхнім батька́м. І ніхто зо всіх їхніх ворогів не встояв перед ними, — усіх їхніх ворогів Господь дав у їхню руку.

 45 Нічо́го не було неви́конаного з усього того доброго слова, що Господь говорив до Ізраїлевого дому, — усе збуло́ся.

Же́ртівник у ґілеадському краї

22 Тоді покликав Ісус племе́но Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени,

 2 та й сказав їм: „Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував.

 3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували ви́конання за́повідей Господа, Бога вашого.

 4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверні́ться, та й ідіть собі до наметів своїх, до кра́ю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йорда́ну.

 5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Зако́на, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма́ Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею“.

 6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наме́тів своїх.

 7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йорда́ну на за́хід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наме́тів, то поблагословив їх,

 8 та й сказав до них, говорячи: „Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже числе́нною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома́ одежами. Поділіть здо́бич від ваших ворогів із вашими братами“.

 9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло́, що в ханаанському краї, щоб піти до кра́ю Ґілеад, до кра́ю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.

 10 І прийшли до йорда́нських могил, що в ханаанському кра́ї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника над Йорда́ном, жертівника великого на вид.

 11 І почули Ізраїлеві сини таке: „Оце збудували сини Руви́мові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника навпроти ханаанського кра́ю, при йорданських моги́лах, на боці Ізраїлевих синів.

 12 І почули це Ізраїлеві сини, і була́ зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, щоб піти на них війною.

 13 І послали Ізраїлеві сини до синів Руви́мових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського кра́ю Пінхаса, сина священика Елеазара,

 14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них — голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих.

 15 І прийшли вони до синів Руви́мових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського кра́ю, та й говорили з ними, кажучи:

 16 „Так сказала вся Господня громада: Що́ це за пере́ступ, що ви спроневі́рилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі же́ртівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа.

 17 Чи нам мало Пеорового гріха́, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пора́за в Господній громаді?

 18 А ви відверта́єтеся сьогодні від Господа. І станеться, — ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду.

 19 І справді, — якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до кра́ю Господньої посілости, що там пробу ває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудува́нням собі же́ртівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого.

 20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневі́рився був пере́ступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єди́ний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх“.

 21 І відповіли сини Руви́мові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих:

 22 „Бог богів Господь, Бог богів Господь, — Він знає, і Ізра́їль — він буде знати. Не пощади́ нас цього дня, якщо бунтом і якщо пере́ступом проти Господа ми це зробили,

 23 якщо ми збудували собі же́ртівника на відве́рнення від Господа; а якщо ми будували на прине́сення цілопа́лення та жертви хлі́бної, і якщо на споря́дження на ньому мирних жертов, то Господь — Він відплатить,

 24 і якщо ми не зробили цього з оба́вою про таку річ, гово́рячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?

 25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йорда́н, — нема вам наділу в Господі! І ваші сини віді́рвуть наших синів від бо́язні Господа.

 26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопа́лення й не на жертву,

 27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопа́леннями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі!

 28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколі́нь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопа́лення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами.

 29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відверта́тися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопа́лення, і на жертву хлі́бну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його“.

 30 І почув священик Пінхас та начальники громади й го́лови тисяч Ізра́їлевих, що були з ним, ті слова́, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх оча́х.

 31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: „Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневі́рилися Господе́ві тим пере́ступом, — тепе́р ви ви́зволили Ізраїлевих синів від Господньої руки“.

 32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського кра́ю до Кра́ю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали́ їм звіт.

 33 І була́ добра та річ в оча́х синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому.

 34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я́ жертівникові: Ед,[19] бо він свідок між нами, що Господь — Він Бог.

Остереження Ісуса для Ізраїльського народу

23 І сталося по багатьох днях по то́му, як Господь дав мир Ізраїлеві від усіх їхніх ворогів навко́ло, а Ісус поста́рів, увійшов у літа́,

 2 то покликав Ісус усього Ізраїля, його старши́х, і голів його, і суддів його, і урядників його, та й сказав до них: „Я поста́рів, увійшов у літа́.

 3 А ви бачили все, що́ зробив був Господь, Бог ваш, усім цим лю́дям для вас, бо Господь, Бог ваш, — Він Той воюючий для вас!

 4 Дивіться, — ось я поділи́в вам жеребком цих позосталих людей на спа́док для ваших племен від Йорда́ну, і всі народи, що вигубив я, аж по море Велике, місце за́ходу сонця.

 5 А Господь, Бог ваш, — Він пожене їх перед вами, і вижене їх перед вами, і ви посядете їхній край, як говорив був Господь, Бог ваш, до вас.

 6 І ви будете дуже сильні, щоб вико́нувати й чинити все, написане в книзі Зако́ну Мойсеєвого, щоб не відхилятися від нього ані право́руч, ані ліво́руч,

 7 щоб ви не змішувалися з цими людьми́, цими позосталими з вами, а ім'я́ їхніх богів ви не згадаєте, і не будете заприсягати ними, і не будете служити їм, і не будете вклонятися їм,

 8 бо ви бу́дете горнутися тільки до Господа, Бога вашого, як робили ви аж до цього дня.

 9 І вигнав Господь перед вами народи великі та сильні, а ви — не встояв ніхто перед вами аж до цього дня.

 10 Один чоловік із вас сам жене тисячу, бо Господь, Бог ваш — Він той Воя́к для вас, як говорив був Він вам.

 11 І бу́дете ви дуже пильнувати про свої ду́ші, щоб любити Господа, Бога вашого.

 12 Бо якщо справді будете ви відверта́тися й приліпитеся до решти цих народів, цих позосталих із вами, і будете сва́татися з ними, і будете змішуватися з ними, а вони з вами,

 13 то дійсно будете ви знати, що Господь, Бог ваш, більш не гнатиме ці наро́ди перед вами, і вони стануть для вас сіткою й па́сткою, та батого́м на ваші бо́ки, та те́рням на ваші очі, аж поки ви не ви́гинете з-над цієї доброї землі, яку дав вам Господь, Бог ваш.

 14 А я оце сьогодні відхо́джу доро́гою всієї землі. А ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, — усе збуло́ся вам, не відпало з нього ані одне слово.

 15 І станеться, ота́к, як збуло́ся вам усе те добре слово, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, так наведе́ Господь на вас усе те слово зле, аж поки Він вигубить вас з-над цієї доброї землі, яку вам дав Господь, Бог ваш.

 16 Коли ви пересту́пите заповіта Господа, Бога вашого, що Він наказав вам, і пі́дете й будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, то запа́литься гнів Господній на вас, і ви скоро погинете з того хорошого кра́ю, що його́ Він вам дав“.

Передсмертна промова Ісуса Навина та його смерть

24 І зібрав Ісус усі Ізраїлеві племе́на до Сихе́му, і покликав Ізраїлевих старши́х, і голів його, і суддів його, і урядників його, і поставали вони перед Божим лицем.

 2 І сказав Ісус до всього наро́ду: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: По тім боці Річки сиділи були ваші батьки від віків: Терах, батько Авраамів та батько Нахорів, і служили іншим бога́м.

 3 І взяв Я вашого ба́тька Авраама з того бо́ку Річки, і водив його по всьо́му ханаанському кра́ї, і розмно́жив насіння його, і дав йому Ісака.

 4 І дав Я Іса́кові Якова та Іса́ва, і дав Ісавові го́ру Сеїр, щоб її посів, а Яків та сини його зійшли до Єгипту.

 5 І послав Я Мойсея та Ааро́на, та й уда́рив Єгипет, як зробив Я серед нього, а потому Я вивів вас.

 6 І вивів Я ваших батьків із Єгипту, і ввійшли ви до моря, а Єгипет гнався за вашими батька́ми колесни́цями та верхівця́ми до Червоного моря.

 7 І кли́кали вони до Господа, і Він поклав те́мряву між вами та між Єги́птянином, і навів на нього море, і воно покрило його, — і ваші очі бачили те, що́ зробив Я в Єгипті. І сиділи ви в пустині багато днів.

 8 І ввів я вас до кра́ю аморе́ян, що сидять по тім боці Йорда́ну, і вони воювали з вами, а Я дав їх у вашу руку. І ви посіли їхній край, і Я вигубив їх перед вами.

 9 І встав був Бала́к, син Ціппо́рів, цар моавський, і воював з Ізраїлем. І він послав і покликав Валаа́ма, Бео́рового сина, щоб проклясти́ вас.

 10 Та не хотів Я слухати Валаама, і він, благословляючи, поблагословив вас, і Я врятував вас від його руки.

 11 І перейшли ви Йорда́н, і прийшли до Єрихо́ну. І воювали з вами господарі Єрихону: періззеянин, і ханаанеянин, і хіттеянин, і ґіргашеянин, і хіввеянин, і євусеянин, а Я дав їх у вашу руку.

 12 І послав Я перед вами ше́ршня, і він вигнав їх перед вами, двох царів аморейських, — не мече́м твоїм і не лу́ком твоїм.

 13 І дав Я вам край, що над ним ти не трудився, і міста́, що їх ви не будували, і ви осілися в них;, виноградники та оливки, яких ви не садили, ви їли.

 14 А тепер бійтеся Господа й служіть Йому в неви́нності та в правді, і повідкидайте богі́в, яким служили ваші батьки́ на тому бо́ці Рі́чки та в Єгипті, та й служіть Господе́ві.

 15 А якщо зле в оча́х ваших служити Господе́ві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, — чи бога́м, яким служили ваші батьки́, що по то́му боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите́ в їхньому кра́ї. А я та дім мій будемо служити Господе́ві“.

 16 І відповів народ та й сказав: „Борони, нас Боже, покинути Господа, щоб служити іншим бога́м!

 17 Бо Господь, Бог наш, — Він Той, що вивів нас та наших батьків з єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, і що зробив на наших оча́х ті великі знаме́на, і стеріг нас на всій дорозі, що нею ми ходили, і по всіх народах, що ми перейшли серед них.

 18 І повиганяв Господь усі народи та амореянина, ме́шканця цього кра́ю, перед нами. І ми бу́демо служити Господе́ві, бо Він — Бог наш“.

 19 І сказав Ісус до народу: „Ви не здолі́єте служити Господе́ві, бо Він — Бог святий, Бог ревнивий Він. Не про́стить Він вашу провину та ваших гріхів.

 20 Коли ви покинете Господа, і бу́дете служити чужим богам, то Він ве́рнеться, і зробить вам зло, і ви́губить вас по то́му, як робив був добро вам“.

 21 І сказав наро́д до Ісуса: „Ні, таки Господе́ві бу́демо служити!“

 22 І сказав Ісус до наро́ду: „Ви свідки на себе, що ви вибрали Господа служити Йому“. І сказали вони: „Свідки!“

 23 „А тепер покиньте чужих богі́в, що серед вас, і прихиліть своє серце до Господа, Бога Ізраїлевого“.

 24 І сказав народ до Ісуса: „Господе́ві, Богові нашому, ми бу́демо служити, а голосу Його будемо слухатися!“

 25 І склав Ісус заповіта з наро́дом того дня, і дав йому постанови та зако́ни в Сихе́мі.

 26 І написав Ісус ті слова в книзі Божого Зако́ну, і взяв великого ка́меня, та й поставив його там під тим дубом, що в Господній святині.

 27 І сказав Ісус до всього наро́ду: „Ось оцей ка́мінь буде на нас на сві́дчення, бо він чув усі Господні слова́, що Він говорив з нами. І він буде на вас за свідка, щоб ви не ви́реклися вашого Бога“.

 28 І відпустив Ісус народ, кожного до спа́дку його.

 29 І сталося по тих випа́дках, і вмер Ісус, син Нави́нів, раб Господній, віку ста й десяти літ.

 30 І похова́ли його́ в границі спа́дку його, у Тімнат-Серахові, що в Єфремових гора́х, на пі́вніч від гори Ґааш.

 31 І служив Ізраїль Господе́ві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, що продо́вжили дні свої по Ісусі, і що знали всякий чин Господній, що зробив Він Ізраїлеві.

 32 А Йо́сипові кості, які Ізраїлеві сини ви́несли були з Єгипту, поховали в Сихемі, на діля́нці поля, що купив був Яків від синів Гамора, Сихемового батька, за сто кеситів.

 33 І Елеазар, син Ааронів, умер, і поховали його на верхі́в'ї Пінхаса, його сина, яке було́ йому да́не на Єфремовій горі.

  1. В гебрейськім тексті Jehošua bin-Nun, — Єгошуя син Нунів.
  2. Цебто, — перед тим, пор. 5 М. 4. 42.
  3. Ґів'ат-Гааралот — верх крайньої плоті.
  4. Ґілґал — зняття, відвалення.
  5. Шеварім — зламання.
  6. 6,0 6,1 Обернути потилицю чи шию — утекти, побігти.
  7. Ахор — знещасливлений, лиходійний.
  8. „Книга Праведного“ — збірник народніх і воєнних пісень, 2 Сам. 1. 18.
  9. Неґев — край степу, південь.
  10. Шефела — низина, низина надморська.
  11. Халак — лисий, гладенький.
  12. 12,0 12,1 Гебрейське анак — велетень.
  13. „Увійшов у дні“ — увійшов у час, у літа, став похилого віку.
  14. Кір'ят-Арба — місто Арби.
  15. Ґуллот — джерела, сажавка.
  16. Ґе-Бен-Гінном — долина сина Гіннома.
  17. Евен-Боган-Бен-Рувен — камінь Богана, сина Рувима.
  18. Кір'ят-Арба — місто Арби.
  19. Ед — свідок.