Кобзарь (1876)/Том 1/Припіси Шевченка до »Гайдамак«

◀ Варъянти до »Гайдамак« по виданню цієї поеми 1841 р.

Кобзарь. Том 1
Тарас Шевченко
Припіси Шевченка до »Гайдамак«

Приписи.

¹»Энциклопедическій лексиконъ«, томъ 5 Барская конфедерація і „Historia królewstwa Polskiego“ g. s. Bandke tom 2.
²Вільшана або Ольшана, містечко Київської губернії Звенигородського повіту; ніж Звенигородкою і Вільшаною по старому шляху Боровиків хутір і корчма, де-б то Ярема Байстрюк, а потім Галайда, був у жида наймитом. (Од старих людей).
³Неупитів ляхи називали схизматами.
⁴Про Конфедератів так розсказують люде, которі їх бачили, і не диво, бо то була все шляхта, z honorem, без дісціпліни: робить не хочеться, а їсти треба.
⁵Анахронізм: титаря ляхи замучили зімою, а не літом.
⁶За Гайдамаками ходив кобзарь; ёго називали сліпим Волохом (Дід розсказував).
⁷Павла Наливайка живого спалили в Варшаві, Ивава Остряницю і тридцять старшин козацьких після страшної муки розчетвертували і розвезли їх тіла по всій Україні. Зиновій-Богдан і син ёго Тимофій були поховані в Суботові, коло Чигрина; Чарнецький, коронний Гетьман, не доставши Чигрина, од злості спалив їх мертвих. (Георгий Конискій).
⁸Полковник Богун потопив ляхів в Ингулі. Зиновій-Богдан вирізав 40 з чимто тисяч ляхів над Росью в Корсуні. Тарас Трясило вирізав ляхів над Альтою. І та ніч, в котору те трапилось, зоветься Тарасова, або кровава. (Баятиш Каменскій).
⁹Тарасова і Варфоломієва ночі одна другої варт на стид римської тіари.
¹⁰Так про Чигринське свято розсказують старі люде.
¹¹Треті півні — сігнал. Розсказують, що Залізняка Есаул, не діждавши третіх півнів, запалив Медведівку, містечко меж Чигрином і Звенигородкою.
¹²Чорний шлях виходив од Дніпра меж устями річок Сокорівки і Носачівки і біг через степи запорозські, через воєводства Київське, Подольське і Волинське — на Червону Русь до Львова. Чорним названий, що по ёму Татари ходили в Польщу і своїми табунани вибивали траву.
¹³До Унії козаки з ляхами мирилися і як-би не єзуіти то може-б і не різалися. Єзуіт Посевин, легат папський, перший начав унію в Україні.
¹⁴Керелівка, або Каріловка — село Звенигородського повіту. Червонець, що дав Залізняк хлопцеві, і досі єсть у сина того хлопця, которому був даний; я сам ёго бачив.
¹⁵Село Будища — недалеко од Керелівки; в яру озеро і над озерон ліс невеликий, зоветься Гупалівщиною, за те що там Залізняк збивав Ляхів з дерева. Лёхи, де був захований шляхетський скарб, і досі видко, тілько вже розруйновані.
¹⁶Лисянка, містечко Звенигородського повіту над річкою Гнилим Тикичем. Тут зійшлися Гонта з Залізняком і розруйнували старосвітський будинок, Богданом ніби-то будований.
¹⁷Майданівка, село недалеко од Лисянки.
¹⁸Лебедин, дівочий монастир меж Чигрином і Звенигородкою.
¹⁹Умань, город повітовий, губернії Київської.
²⁰Kawaleria Narodowa, — так звались польські драгуни; їх тоді було в Умані 3000, і всі були побиті Гайдамаками.
²¹В Умані Гонта убив дітей своїх, за те що їх мати-католичка помогла єзуітам перевести їх у католики. Младанович, товариш синів Гонти, бачив з дзвівиці, як вони умерли, і як школярів базиліянської школи потопив Гонта в криниці. Він багато написав об Гайдамачині, але надрюкованого нема нічого.
²²Зрадою взяли ляхи Гонту і страшно замучили. Привезли ёго в кайданах у польський лагерь недалеко Балти з одрізаним язиком і правою рукою; Б., польський генерал, так велів зробить, щоб він чого-небудь не сказав на ёго. Потім кати роздягли ёго, як мати родила, і посадили на гарячі штаби заліза; потім зняли дванадцять пас з спини шкуря. Гонта повів очима і страшно глянув на Б.; той махнув рукою, — і розняли Гонту на четверо, розвезли тіло і поприбивали на середохрестних шляхах. Задізняк, почувши, що так страшно ляхи замучили Гонту, заплакав, занедужав, та й умер; ёго Гайдамаки поховали в степу над Дністром та й розійшлися.
²³Злодій, розбійник, або гайдамака — таким осталися гайдамаки по Коліївщині. Такими їх знають і досі.