Кобзарь (1876)/Том 1/Пустка

by Тарас Шевченко

◀ Три шляхи

Кобзарь. Том 1 Тарас Шевченко Пустка

Хустина ▶

Вікідані

Пустка.

Рано в-ранці новобранці
Виходили із села,
А за ними молодими
Одна дівчина пішла. ^[1]
Подибала стара мати
Дочку з милим розлучати. ^[2]
Розлучила та вмовляла,
Поки в землю закопала,
А сама в старці пішла.

Стоїть село — не виросло,
 Не перемінилось,
Тілько пустка на край села
 На бік похилилась.
Коло пустки на милиці
 Москаль шкандибає,
На садочок позирає,
 В вікно ^[3] заглядає.
Заглядає, ^[4] — не вигляне
 Чорнобрива з хати,
Не покличе стара мати
 Вечеряти в хату.
А він колись був кликаний, ^[5]
 Рушники вже ткались,
І хустина мережалась,
 Шовком вишивалась:
Думав жити, любитися, ^[6]
 Весь вік веселитись,
А довелось, мій голубе,
 Слёзами умитись!

Сидить москаль під хатою, ^[7]
 На дворі смеркає,
А в вікно, неначе баба,
 Сова виглядає.
1847. Петербургъ.

---

---

1. І дівчя одно пішло. (Рукоп. вар.)
2. Доню в полі доганяти.
   І догнала, привела,
   Нарікала, говорила,
   Поки в землю положила. (ib.)
3. В пустку... (ib.)
4. Марне, брате,
5. А колись, давно колись-то.
6. Та Бога хвалити,
   А довелось... ні до кого
   В світі прихилитись!
7. Сидить собі коло пустки.
   Замітка. Було надрюковано у збірнику П. А. Куліша »Хата« 1860.