Кобзарь (1876)/Том 2/Хоча лежачого й не бьють

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хоча лежачого й не бьють,
То і полежать не дають
Ледачому. Тебе ж, о Суко,
І ми самі, і наші внуки,
І миром люде прокленуть!
Не прокленуть, а тілько плюнуть
На тих одоєних щенят,
Шо ти щенила. Муко! Муко!
О, скорбь моя! моя печаль!
Чи ти минеш коли? Чи псами
Царі з миністрами-рабами
Тебе, о люту, зацькують?
Не зацькують. А люде тихо,
Без всякого лихого лиха,
Царя до ката поведуть!

20 Октября 1860 р. С. Петербургъ.


Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Кобзарь_(1876)/Том_2/Хоча_лежачого_й_не_бьють&oldid=37958