Коли для дальньої вітчизни
Коли для дальньої вітчизни
Ти залишала чужину,
В годину незабутню, грізну
Я горя звідав глибину.
Вмовляв, тримав тебе за руки,
Сльоза котилася з повік,
Печаль і скруту, мить розлуки
Благав подовжити навік!..
Але цілункам раювання
Ти в мить одну поклала край:
Мене ти звала із вигнання
Туди, де жде твій рідний край.
Ти говорила: "Ще щасливий,
Під небом чистим слушний час
У пущах, де цвітуть оливи,
Навік, навік з'єднає нас".
Проте, отам, де небосхили
Блакиттю сяють з висоти,
А в берег б'ють, плескочуть хвилі,
Останнім сном заснула ти.
Твою любов, твої страждання
Поглинув морок... Тільки я...
Живий! В мені киплять бажання!
Звучить в мені: "Я... вся - твоя"...
|
