Коли для дальньої вітчизни

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коли для дальньої вітчизни
автор: О. Пушкін
Мова оригіналу: російська. Назва в оригіналі: Для берегов отчизны дальней Перекладач: Юрій Отрошенко
Опубл.: 2012. Джерело: Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.  

Коли для дальньої вітчизни




Коли для дальньої вітчизни
Ти залишала чужину,
В годину незабутню, грізну
Я горя звідав глибину.
 
Вмовляв, тримав тебе за руки,
Сльоза котилася з повік,
Печаль і скруту, мить розлуки
Благав подовжити навік!..

Але цілункам раювання
Ти в мить одну поклала край:
Мене ти звала із вигнання
Туди, де жде твій рідний край.

Ти говорила: "Ще щасливий,
Під небом чистим слушний час
У пущах, де цвітуть оливи,
Навік, навік з'єднає нас".

Проте, отам, де небосхили
Блакиттю сяють з висоти,
А в берег б'ють, плескочуть хвилі,
Останнім сном заснула ти.

Твою любов, твої страждання
Поглинув морок... Тільки я...
Живий! В мені киплять бажання!
Звучить в мені: "Я... вся - твоя"...