ЛНВ/31/9/Ніч. Вода з покрівлї все збігає-ллєть ся…

Лїтературно-науковий вістник
Том XXXI. Книжка IX
Ніч. Вода з покрівлї все збігає-ллєть ся… (Надїя Кибальчич)

• Цей текст написаний желехівкою.

Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1905

VII.

Ніч. Вода з покрівлї все збігає-ллєть ся,
Місто стало тихе і нїхто не йде.
І нїхто не спить ще — так менї здаєть ся,
А чогось все пильно і давно вже жде.
Нїби то все плаче, миєть ся сльозами;
Стриманим риданнєм повная земля.

Щось неначе каже: „Царює над нами
Лиш одна безкрайність!“ Сумно розмовля
Дужий, грізний вітер з віттєм о півночи
І шепочуть чудно і брящять вони.
В небі чорні хмари і не бачуть очи
Анї зірки… Темно… Все одні то сни,
Все оте, чим люди у журбі, в одчаю
Розум свій дурманять. Та все, все одно,
Тілько ту безкрайність думка зустрічає,
А життє коротке і страшне воно…
Буйний вітер рветь ся, над містом гуляє.
Одалїк ще чути як вода гуде.
Сумно, сумно вітер з віттям розмовляє
Й стримане риданє над землею йде.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.

Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.