ЛНВ/31/9/То могила… Там вітер лиш вєть ся…

Лїтературно-науковий вістник
Том XXXI. Книжка IX
То могила… Там вітер лиш вєть ся… (Надїя Кибальчич)

• Цей текст написаний желехівкою.

Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1905

V.

То могила… Там вітер лиш вєть ся
Сиві крила там ніч простягла.

Хрест високий марою здаєть ся
Й хуртовина серпанком лягла.
І з могили до вікон кімнати
Зимний вітер що хвилї летить.
Білим снїгом гилля все убрате,
Та що хвилї йому шелестить:
„Тиха, тиха маленька хатина!
Бач, нїкого там вже і нема.
Там не вгледиш сумної людини,
Котра з горем була все сама“…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Видно впину нема хуртовинї

І розваги ця ніч теж не зна.
Там під снїгом в тїсній домовинї
Одинока й тепера вона…

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.

Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.