ЛНВ/6/4/Чари минулого

Лїтературно-науковий вістник
Том VI. Книжка IV
Чари минулого (Жорж Роденбах)
пер.: Іван Франко

• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Чари минулого

Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1899

ІЗ ПОЕЗИЙ ЖОРЖА РОДЕНБАХА.

Чари минулого.

Минуле — любий мрець, що плачемо за ним,
Що любимо його над все, хоч кинув нас;
Що тягне наші сни, хоч крізь докорів дим,
В той час, коли ми з ним жили ось тут ураз.

В лазур, куди летять ті пташки, білі душі,
В лазур і дух його безсмертний полетїв;
А труп в трунї, котру коронки вкрили й плюші,
В трунї збудованій з колиски наших снів.

І як в тїсну ту клїть кладуть часом мерцеві
Все, що любив він тут, забутки сумовиті, —
Так ми зложили там всї играшки розбиті,

Всї дїтські вбранячка цьвітисті та рожеві,
Що в них до зеркала пишались, щастєм пяні, —
От тим-то від тодї ми ходим чорно вбрані.

З французького^[1] переклав
Іван Франко.

——————

↑ Із збірки „La jeunesse blanche, Paris, 1886“.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.

Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.

[1] Із збірки „La jeunesse blanche, Paris, 1886“.

[1]