Львівський літопис і Острозький літописець/С кройніки Бельського речі потребнії вибрані (Острозький літописець)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
С КРОЙНІКИ БЕЛЬСЬКОГО РЕЧІ ПОТРЕБНІЇ ВИБРАНІ
(Острозький літописець)

арк. 126Літа от рождества Христова 1500. Москва Сівер землю взяла, Путивль, Дорогобуже, Торопець і іншії міста.

Року 1509. Мур почали отводити около Вільни133.

Того же року князь великий московський міста зацного і славного Пскова обітницами* достал і звон великий, котрим на гвалт звонено, до Москви отпровадил134.

Того же року дрижання землі великоє у Цариграді, іже* Базет, цесар турський, з міста випровадившися под намети, в полю мешкал. Так то же в і Босні, в Далмації і ве Влошех аж міста западалися збудованієм.

Року 1512. Татар поражено под Вишневцем135.

1514. Поддался Смоленеск Москві.

Того же року на Кропивні наші поразили москву на 80 000136.

Року 1515. С Костельца з францимиру[1] королевої Бони за князя Ілію Острозького пошла137.

Року 1516. Татаре бузькії окрутнії над примир'є були138.

Того же року місяця грудня знову под Межибож і Зіньков, і Летачов, і Каменець вторгнули. В той же потребі под Межибожем внук князя Костентина князь Роман згинул139.

Того же року увесь Петриков вигоріл. І цісар турський Селім Сірію, Єгипет і Аравію взявши, у Костантинополю здох140.

Того же року цар перекопський ногайських татар под себе подбил.

Року 1519. Битва сокальськая. Князь Костантин141 з іншими пани уїхал на замок Сокальський пред татари. Наших войська було 5 000, а татарського 80 000, гди ся потикали*.

Року 1520. Кроль Август родися142.

Року 1521. Махмет, перекопський цар, взял Казань под Василіем, князем московським, і в Москві больш 300 000 в'язнів набрал143.

Того же року цісар турський Білогород землі Венгерської взял144.

Року 1524. Турци і татаре Зіньков спалили145.

1525. Місяця лютого на день години 2 і 3 і 4 і 5 солнца на небі не оказалося.

Року 1527. Князю Костантину родися син Василій146 в Дубні.

Того же року князь Костантин147 у Ольшаниці татар побил.

Того ж року Карла П'ятого цесаря войсько Рим взяли, аж їм папіж 300 корон откупился і от тих часов з цесарем преставати* бецал*148.

Того ж року див чоловічий: уродилося дитя — голова львова, перси косматії, скригитало зубами, голосом страшним ричучи. Жив бул годин 8.

Року 1531. Битва була з волохи под Обертином149.

1532[2].//арк. 126 зв. Комета през 8 дній трвала.

Того же року цар перекопський на Черкасіх, маючи с собою діл 50[3] і еничаров* до кілька тисяч, Остафія150, старосту черкаського, добувал, а іже єму нічого не вчинил, з ним ся поєднал.

1533. Князь великий Василій умер, зоставивши сина Івана у 4-х літіх151.

1534. Секта новокрещенцов, коториї бул головою Ганусь, кравець, менился кролем ізра[їль]ським, а товариш єго звался духом святим.

Того же року татаре предмістя у Жаславлю[4] спалили152. Стародуб наші взяли. Гетьманом бул Ян с Тарнова153.

Того же року татаре були о святом Ілії154.

1536. Дві часті замку Краковського згоріло.

1537. Місяця лютого кроль Август поприсяг права і вольності Короні155.

Того же року рокош бул под Ільвовом, назвали єго кокошію* войною, іже дома сиділи156.

1538. Цар турський землю Волоськую подбил под себе157.

1540. Малхеровую райчину*, іже на жидовськую віру пристала, і спалено її, до которой немало людей поприставало було.

Року 1541. Цісар турецький Пеш і Будзин взял, так теж і матку с кролевичом, а потом єго вольно пустил158.

Року 1541. Саранча була велика.

1543[5]. Як[6] Замойський уродился159.

Року 1548. Жигимонт кроль умер160.

1549. Кроль Август паном зостал і учинил сейм у Петрикові161.

Року 1550. Браслав от татар взят162, і в Польщі голод великий і мор бул.

Того же року Дмитр Сангушко дочку княжни Острозької Ільїної з Острога унес, которого Марцін Зборовський догонил в Чехах і на господі* ранил не убраного, с которої рани умер163.

Року 1557. Кроль Август мост у Варшаві на Віслі казал будовати.

Року 1558. Москва взяла Нарев і у Віфлянтіх великії шкоди починили164.

Року 1559. Віфлянте кролю Августу поддалися165.

Року 1563. Москва Полоцько взяла166.

Того же року деспот стят167.

Того же року под Невлем наші побили москви 40 000168.

Того же року і Вишневецького в Костантинополю на гак скинено169.

Року 1564. Татаре були Межибож облегли170.

Року 1568. Кроль Август з войськом под Радошковицами бул171.

Того же року Сенгушко добул Ули і спалил172.

Того же року Ласький под Очаковом бул і татар громил, аж на море утікали173.

Того же року козаки вітепськії Усвят і Веліж спалили174.

Року 1569. Унія в Любліні дошла, Волинь, Подляш'є, Київ до Корони привернено175.

Того же року князь пруський при//арк. 127сягу кролеві учинил176. У дні маєвії сніг великий спал і до 3 дней трвал. Петр Зборовський от Турка с примир'єм доживотним приїхал177. Голод великий бул, аж селедявка* по дві копи було.

Року 1570[7]. Август кроль послал до цесаря турецького Андрія Тарановського о спокоєнії примир'я, которий у него все ісправивши, бул у царя перекопського под Астороханєм, в паньстві Московськом. І там з гаушем[8] посельство отправовал у єго же землі, назад їдучи, аби занехал шкод чинити в паньстві кроля єго милості, і от цесеря турецького лист до него бул даний. Там под Астороханієм, которого замку Волга ріка обишла в коло, борзо[9] много турков і татар москва побила, а другії з голоду поздихали178.

1571. Місяца лютого згриміло з блисканням великим. Рок той бул неврожайний, люди з голоду умирали.

Того же рок[у] татаре перекопськії Москву самую окрутне звоєвали в день вознесенія господня179, місто і замок спалили.

1572. Місяца липца кроль Август умер, маючи літ 52.

Того же року мор бул великий в Польщі, же большего не помнять.

Того же року ілекція[10] в Любліні була180.

1573. Конвокація, ілекція[10] варшавська181.

1574. Кроль Генрік до Польщі приїхал і коронован в костелі святого Станіслава на замку. Скоро по коронації Самаїл[11] Зборовський чеканом* Вапського ранил, з чого мусил умерти.

Того же року кроль Генрік утік о 1 годині в нощ з замку форткою до стаєнь само осьм. А юдучи[12], бул у Відню в цісаря през три дні, потом на Венецію і князство Завойськоє до Франції. І листи на впокою зоставил до панов радних182.

Того же року Івоня турко́в докілька раз поразил, Тагіню і Білгород взял. Того ж часу Івоня забит. Козаци там же побиті183. А Претрила[13] турци на господарство Волоськоє всадили. Того же часу под осінь інтерегну[14] було184.

Того же часу Селім, цісар турецький здох, а син его старший настал цісарем185.

Року 1575. Лекція[15] в Стенжиці186 і татаре покровськії коло Ільвова187.

Того же року в Синяві татаре були з Волох і о полтора крот 100 000 полону забрали і увошли през Хотин до Волох188.
Сторінки Острозького літописця (фотокопія).
Продовження.
Того же року Богдан Ружинський с козаки низовими, впадши* за Перекоп, барзо великії шкоди починили189.

1576. Квітня 18 кроль Стефан уїхал до Кракова і докоронован190.

Того же року Острополь заложено, і турецький цесар//арк. 127 зв. Будзик[16] взял191.

1577. Шолгеня убит192. Татаре Дубна добували193. І трясеніє землі було.

Того же року война гданськая, ізбито гдатчан апріля 17, а юнь[17] 10 кроль под Гданск ся рушил194. Татаре под Жаславлем[18] були листопада 2195.

Того же року комета була в Кракові скоро по заході солнца. І трясеніє землі було.

Того же року татаре маснії196 Острога добували і мало не добули, аж князь Василій197 поєднал їх і частовал в замку і вмісті з людьми татаре їли і пили.

Того же року кроль Стефан дал Подкову козака ве Львові стяти198.

Того же року писал Магмут до кроля, віншуючи* єму щастя на москвитина, леч пред ся написал, же «то єсть пан великий, перший на світі по кролю, пану моїм»199.

Того же року под Кесью убито москви 20 000200.

1579. Кроль Стефан пойде к Полоцьку облегши і взял201.

Того же року саранча була. Князь Острозький, воєвода києвський, Чернігова добувал202.

Року 1580. Як[19] Замойський гетьманом стал203. Остіка за зраду стято204.

Того же року Замойський Веліже і Усвят взял. Луки Великії наші взяли. Того же року Торопець спалили і Нівель взяли, потом Озерища, Порфу і Заволочьє взяли205.

1588. Князь Константин, крайчий*, син[20] князя Василія Острозького, у Базалії умер, похован ув Острозі206.

1590. Терлецький, владика луцький, і[21] володимирський всіяли* єресь, призволяючи на новий календар, і з'їзд бул у Бристю207.

Рок 1592. Козаки Переяславль спалили. Александр, воєвода волинський, син князя Василія Острозького, Триполь облегл208.

1597. Наливайко в Слуцьку і в Могилеві великії шкоди починил і сам громлен, а потом пойман і на паль збит209. Воєвода седмигродський поражон210.

1598. Повітря неслиханоє кілько літ було.

Того же року сейм у Варшаві бул сторони календара нового211.

Того же року письмо ся показало на костелах і на школах жидовських і на домах, ні от кого не прочитано.

1599. Сніг великий випал на завтреє покрови, а потом згинул. Люди сіяли на завтреє уведенія212.

Того же року москва татар побила213.

1600. Мигаль, воєвода мультанський, наїхавши на господарство Волоськоє, вигнал Єремія. Того ж року от Яна Замойського войсько єго поражено, а сам през го//арк. 128ри, яко пес утік214.

Того же року цісар турський з цісарем християнським примир'я до 30 літ взял215.

1601. Князь Василій216 ув Острополю бул. Осінь була мокрая, два місяца дождь непрестанно ішол.

Року 1603. Декамврія 2 князь Александер Острозький ярославський217 в Красном умер, а похован у Острозі в церкві замковой богоявленія.

1604. Того же року у Острозі пожога великая була, всі міста разом горіли, неможная рече[й] рятовати, аж сами мусили з міста убо* утікати, а скрині і іноє метали у воду, бо по землі горіли тріски, мости аж до самої води, і млини. Мор[22] ув Острополю бул.

О монастирі любарськом.Того же року божією благодатію начася монастир во граді Любартові святого великомученика Георгія благочестивим ігуменом Кирилом костантиновським, протом* святих церквей і дозорцею* повіту Волинського святих монастирей.

1605. Татаре пречиськії одного року больш ніжлі п'ять крот були і много людей побрали около Зв'ягля, Полонного, Острополя, Межибожа і Шаргорода, а над Тараски кошем стояли218.

О Гришке розстриге[23].Того же рока за кроля Жигмонта поляци до Москви князя Дмитра Івановичі[24] на царство отпровадили і моск[в]у поразили, которий в Польщі невідоме кілько літ мешкал, чернцем будучи219.

Того же року декабра 4 дня трясеніе землі було.

Того же року посел бул у кроля в Кракові от перського царя, аби войну поднес з Турком220.

1606. Татаре под Білою Церквою поражено221.

Того же року рокош под Сендомиром бул, где кроль поймал пана Жебридовського, воєводу краковського, і Радівіла, подчашого222.

Знову озвался Дмитр, цар московський, которий маючи гетьманом князя Романа Ружинського, землю Сіверную опановал і Шуйському великії войська поразил, і татаров перекопських до кілька на сту тисяч у Москві побил і под столицею обозом ся положил.

1607. Послушенство кролю под Озерною, от Чирська дві милі, над Віслою виповідали223.

Того же року князь Вишневецький224 з [сітаростою каменецьким з росказання єго королевської милості в землі Волоськой турков і татар больше 6 000 поразили і сина Єреміїна на господарство Волоськоє всадили225.

Того ж року Гедіон Болован[25] умер, владика львовський.

Того же року знову Дмитрія на Москву поляци провадили, маючи гетьманом Ружинського, і у милі от Москви обозом //арк. 128 зв. стали, по кілько крот москву поражали226.

Того же року царевич заволський з'їхал з своєї землі і бул у пана краковського[26] і у кроля в Кракові227.

Того же року татаре Україну коло Вінниці, Гайсина і Шаргорода пустошили228.

Князь Острозький воєвода київський умер.Року 1608, місяца февраля дня 23, в суботу первую в пост великий, Василій князь Острозький, воєвода київський, умер і похован у Острозі того же року мая 17, которий бул великий милостник набоженства крецького[27], монастирі побудовал, маєтності понадавал, навіть і до міських церков маєтності надал, на шпиталь і на школи місто надал Сурож з селами; бул богобойний, нищелюбивий, смиренний, приступний кождому і наубогшему; жил літ 84. По нем пановал син єго князь Януш, каштелян краковський.

Того же року князь московський наших за посланням кроля єго милості пана Мнішка і іних повипускал. Тогді і князь Константин Вишневецький з Москви пришол229.

Того же року листопада татаре кошем стояли под Гайсином, шкоди коло Прилуки, Немирова і Вінниці великії починили230.

Сейм у Варшаві.1609. Сейм у Варшаві бул, на котором були послове от кроля перського і турецького, і перекопського, ускаржаючися на козаки о Перекоп, а перський, аби войну поднес против Турка. Бул посел англійчик і з жоною. Но козаки пред тим Перекоп збурили і замок з містом спалили і шкоди великії починили, і старосту перекопського взявши, кролю дали, а назад ідучи, і Очаков збурили231.

О монастирі полонськом.1610 рок. Благодатію божією начася монастир успенія пресвятия богородица во граді Полонном Леонтієм, архімандритом палагойським, сербином232. Потом, от'їжчаючи во свою страну, спустил отцу Кирилу любарському.

О монастирі Тригорськом.Рок 1611. Божією благодатію начася монастир Тригорський в пустині Трояновськой, недалеко от Денешов над рікою Тетерв'ю, преображенія спасителева, отцем Кирилом, любарським ігуменом.

Буря великая.1614. Буря була великая, йшла мимо Острог от Жаславля[28] о полудні, яко ноч, в жнива: пущі крушила, сади ломила по селах — в Борисові, в Плужном і по іних селах. В тих краях, куда йшла буря тая, пашня в копах княжая кілька сот коп рознесло не знати где, так теже і людськая; навіть і людей, котрії в полю того часу робили, носило поверх дерева, інших //арк. 129 мертвих познаходили, а інії за дерево ухватившися, і держалися моцно і так живими позоставалися. Людей носило.А інії на полі за стернь моцно взявшися і держалися, єслі не пустили вітру под себе, а которії пустили вітр под себе, то не сдержався, понесло, не знати где. І церкви ломило. В селі Борисові церков була з трима верхи; знесло верхи всі, стелею займаючи зрубу і позаношовало не знати где; так теже і звони, аж не борзо* пастухи познаходили в полі розно звони; так теже і маковиці*, котрії були обиті білим желізом, познаходили на чотири часті поколото; і іноє все покрушило.

О князі Корецьком.1615. Князь Корецький до Волох вшедши, Стефана Домшича, на тот час господаря, вигнал і, близько року там будучи, і значнії потреби з ним і с турки, татари і з волошею маючи, битв до кільку виграних, і так Волоськую землю опановал233.

Того же року саранча великая була, іже поїла гречки́ і проса́.

1616. Суша була великая. І татаре були234.

О Корецьком.Того же року, місяца август, тот же князь Корецький у Волошех през Радула і турков шкодливе поражон так, же ледве в кілько коней з Волох збіг, але заскочон і пойман і отдат до Турка в неволю. І всажено єго на вежу високо на морі, і бул там за вартою, іже трудно було вийти.

Довідалися іноки Святия гори, іже християнський князь православія гречеського, приїжчали к нему часто і стараніє міли, яко би єго викрасти. І єдного часу приїхали і вина привезли з собою і, упоївши сторожу, дали єму стрічки з рукавичками і спустився ними. І повезли єго, оболкши* в чернії ризи і клобук зложили на него, до монастиря Святия гори і кілька неділь ховали в склепу под церковію. І повелі[в] єго турок шукати, і не знашли.

Потом Корецький просил іноков, аби єго отпровадили до Руської землі, обецуючи їм нагороду не тілько от злота і сребра і грошей, але і маєтность міл дати. І отпровадили єго чернцем до границі і зняли з него чернецтво і пустили єго в мирських шатах, а сами вернулися. А он ідучи і пришед до Рима, і бул в папіжа235, і присяг на новий календар236, і остал католиком, і приїхал до дому.

Потом приїхали чернці от Святої гори примо//арк. 129 зв.минаючися[29] обітниці. Аж солгав не тілько чоловіком, але й богу в вірі, і рек: «Не от вас я то маю, але будучи в неволі обрікався бути католиком, аже би мене висвободил бог з неволі». І так біднії чернці с плачем от'їхали. А турок зрозуміл, іже чернці приїжчали до него кілька крот і рек: «Певне они украли» і казал постинати кількадесят чернцов невинних і не того монастиря.

А Корецький хотіл знову, католиком будучи, рицерство оказати, яко первій православним бул, много звитязства одержав над турком, аж омилило єго, помста божая над ним пала: тілько пошол первий раз над турка, зараз пойман і безвісти згинул. Родившії єго кілька крот посилали в землю Турецькую довідоваючися, где єсть, чи страчен, чи у везенню, і не могли довідатися: єдні мовили — у везенню, а інії — замордовано, і так згинул237.

Того же року, августа, над западом затмився місяць над дві години.

Того же року Адам Костантин князь Острозький под Каменцем на Смотричі обозом стоял238.

О затемненню місяца.1617. Місяца августа 6, второй години в ноч, місяць бул в затемненню таким знаком: багрево мало не ввесь.

Того ж року пред стрітенієм господнім О татарех зимніх.калга мурза* з татари поважне* в землю нашу вшедше мимо Любартов і Полонний, под Шульжинцами кошем стояли, Шульжинці спалили, аж сягнули за Оструг[30] миль 12, коло Ляховець, і Янполя[31], і Жаславля[32], і Полонного брали і попалили і індей* много із великою здобиччю до землі своєї вернулися239.

Князь Острозський умер.1618. Князь Костантин Александрович240 у Любліні умер.

Того же року татаре були о святом Євстафії і великії шкоди починили около Острополя, а потім єдналися з острополяни з мурзою* Араком, которий бул на єдно око сліп, пили і їли з острополяни241.

Того же року в Бересті гусеница була, цвіт і лист об'їла.

Князь Острозський умер.1619. Князь Януш Острозький Александрович умер. На їх[33] місці пановала сестра їх, дочка Александрова, которая пошла за Ходкевича і була гонителька на православних, церков у Острозі святого Ануфрія повелі розметати, і уво Острожку і в Турові так же242.

1619. Місяца мая дня 5 бул сніг //арк. 130 в самий цвіт і не могла животина ходити на поле для снігу і морозу, а сіно було дорого.

Того же року септемврія 11 буря була барзо великая, іже все дерево по садах поломила і вежу замковую в Бересті з годинником у воду вкинула і двур Сопіжин стерла.

Того же року лісовці243, йдучи до обозу, великії шкоди починили і под Острополем стояли.

В том же року зима була лихая, бо по рождестві Зима лихая.Христові пустила була зима, на завтреє богоявленія244 вода була великая, греблі порвало, млини позносило і всі м'ясниці тії тепло було, юж ніхто не сподівався, жеби зима міла бути. Аж на масниці приморозки, а, запустивши на великий пост245, сніг випал так великий, же ніхто не мог с хором, сиріч* з дому, вийти, не прокидавши лопатою, окна і двері завіяло, і мороз лютий бул, хто по дрова поїхал, то змерз. І так було увесь пост, а на воскресеніе Христово болото великоє було, аж по коліна.

Звізда.Того же року звізда з хвостом указовалася на небі през всю зиму.

Того же року у Осторозі[34] на замковій церкві виділи аггела стоячого з голим мечем.

1620. Краковський умер.Януш краковський князь Острозький умер. На єго місто пановання Острозького внук єго, по доці, Домінік246 з дому Жаславського[35].

Того же року ноєврія дня 1 трясеніє землі було.

1621. Война с Турком. Козаки запорозькії вишли були всі з Запорожжа, аж було пусто, бо кролевич міл поле ставити* с цесарем турецьким, і стояли обозом под Хотиним.

Там же ув обозі гетьман Ходкевич умер[36] котрий взял бул ксяжну Острозькую. А она вдовою пановала і напускала у Острог єзуїтов, іже през них много злого сотвори православним, що низшей окажеться247.

Того же року дорожина була: жито по 12 злот, ячмінь по 8, а овес по 6248. І того ради і у крамах все поднялося дорого.

Того же року Патріарха в Києві бул.патріарха ієрусалимський Феофан бул в Києві і много благочестія вніс в нашу землю, отступников, котрії во унії були, откидал і проклятству їх отдал, а отца Іова Борецького на митрополитство посвятил.

1622. Місяца апріля, у Вітепську будучи, уніят владика Іасафат всі церкви под унією, тілько єдина не под унією, і Митрополит в Києві, а православнії владику убито.он взявши того священика православного в ланцюх на воскресеніе Христово. Мішчане, ужалившися священика, найшли на двор владичий, //арк. 130 зв. добуваючи єго. А они, запершися в дворі моцно, і боронилися, з двору стріляли, і застрілили владичії слуги єдного міщанина, котрий міл двох синов вдатних*. Тії з жалю великого по своєм отці моцно до двору добивалися, а, добившися, прибігши єден і ударив владику бартою*, і убили єго на смерть, і в воду вкинули. І за тоє міщан стратили 17 старших249.

1624. Мор.Мор бул в Миропольї і в Барановці. І попалили відьми в Мирополю для перестятя* мору, ано* єще горше мерло. І в Барановці знашли відьм кілька і боялися палити, аби не горій* було.

Война с козаками.Гетьман коронний с козаками ся воєвал за росказаннєм кроля250.

Того же року Огнь.Ярославль горіл в ярмарок, вигоріло все місто і ярмарок с крамами, при шкоді великой люде остали251.

Того же року Мор.мор великий бул в Бересті і в Слуцьку.

1625. Елисей Плетенецький, архімандрит печерський, умер252. По нем настал архімандритом Захарія Копистенський, тілько рок бул.

1628. Могила.Настал архімандритом в Печерськом монастирі Петр Могила, воєводич молдавський. Той бул поборца восточної церкви.

1629. Усмотрицький.[37]Мелетій Смотрицький, архіепіскоп полоцький, будучи православний, для архімандритства Дерманського монастира отступив восточния церкви і стався хульником на церков восточную святую. Потом тую свою єресь і письмо проклинав і палил і топтав у монастирі Печерськом при службі божій і при соборі. Потом паки солгав духу святому, і бисть хульник на святую церков і на патріархи, а хвальца папіжський, кламца* на святих божиїх. І умре в таком зломудрії своїм253.

1630. Поляци, посполитоє рушеноє[38], хотіли козаков знести і стали обозом под Переясловлем і кілька крот потреби міли. Война с козаками.[39]І поражені поляци от козаков, і мало що ся остало войська ляцського, і мусили єднати козаков і примир'є взяли. Ліпей здобилися козаки дома, ніже на море ходячи. Ні єдин шляхтич не пришол до дому, а черні без лічби, жолнірства, німцов — все там полегло254.

1631. Митрополит умре.Іов Борецький, митрополит київський, умре і погребен в церкві святого Михаїла золотоверхого.

1633. Кроль умре.Кроль польський Жигимонт III умер255. По нім вибрано на кролевство сина єго Владислава. При обиранню кроля Влади//арк. 131слава польського дарова бог християном пастирей православних — митрополита київського Петра Могилу і Афанасія Пузину, єпіскопа луцького, і унія зноситися казано през увесь сенат коронний. І привернено церков столичную митрополію святій Софії в Києві і іних не мало к православію.

Обновленіє храма святеї Софії.Петр Могила, митрополит київський, архімандрит печерський, гди приїхал с Польськи, стрітили єго весь чин священичеський і іночеський і мирсьтії люди много зіло* со пінієм і зо ораціями, віншуючи в том чину святительськом, і впровадивши в церков святеї Софії, посвятили їй молебен і люторгію божественную отправовали, весь день на набоженстві стравили. І от того часу церков обновилася набоженством, що от кількадесят літ пустовала, ошарпалася, обвалилася була около всюди, двері завалилися були, аж увойти нілга* у церков було, та же і окна і преділи. Якої же праці, якоє ж[40] кошту і накладу Петр Могила митрополит на тоє наложил незлічонно, незрахо[ванно][41], поки обновилася знову церков святеї Софії, на славу і заступленіє правовірним, на посрамленіє нечистивим і отступником православния віри на безконечноє мученіє їх256.

О преждереченной княжні[42], котрая у Острозі пановала, розмаїтими способами примушовала до унії, ласкою і под утраченнєм ласки, і не могла до того привести. І поотбирала маєтності церковнії і грунти і ні при чом церкви пооставалися. І тривали так священики кілька літ, на малім преставали, яко письмо свідчить: пища і одежда — сими довольні будете, аби при православії. А княжна, маюци гнів на православних і ненавість, видить же не повелося їй в том, же кривди починила церквам і священиком, бо она розуміла, іже би они для недостатку мусять приступити до унії. А священики о достаток мало дбали, аби при православії.

Промишляла она много літ, що злоє православним вистроїти. Потом, року 1636, юже знала, що умислила воздвигнути гоненіє на церков, тілько їй о тоє йшло, же тіло її отца княз[я] Александра, в церкві замковой. Наперед тоє учинила, же викрала з церкви тіло отцевськоє. В п'яток страстний, в ночі з п'ятка на суботу, пришла з єзуїтами до церкви. Привели священика, хотя не хотіл, жеби церков одомкнул. Священик //арк. 131 зв. хотіл дати знати людем і збоявся, бо було би забийства не мало, що напотом і за зле на него люде міли, же їм знати не дал. А гди увошли у церков, ано гроб божий убраний коштовне на кілька тисяч, що і сами єзуїти дивовалися, стоял на склепі, где княж[ата] лежать. Гроб той рострясли, отсоваючи, і добилися до склепу, і знашли у трумі тільк[о] кості, бо юж літ 34, яко умер, а трума циновая, і понесли[43] до кляштора. Єден єзуїта сіл за трумою прикрився, а другий питаєт, а той отповідає от тих костей. І мовить: «Александре, по цо ж ту пришед?» Той отповіда: «Збавення шукам». «А чем же давній не шукал?». «Бо не зналем, цо віра ліпша римська». А княжна кості перемила, золками* пахучими переклала. Єзуїти крестили во свою віру кості і водою покропили і ім'я перемінили Станіславом. І попровадили до Ярославля і там поховала подлі матки своєї.

Збитки над хрестияни.Тепер свой час прибрала, що давно мислила. На воскресеніє Христово, гди хрестияне тріумфують, утішаються, вихваляють господа воскресшаго із мертвих, ішли священици всі со крести от замкової церкви до храму воскресенія Христова на новоє місто, і людей множество великоє було. Гди йшли през заммок[44] і през місто, тілько почали сходити з міста на мост к шпиталю, а она, незбожная, каретою шестьма коньми наїхала на тот гмін* людей, на мосту прудко женучи, бичем затинаючи по людєх, коньми потрутила* людей, а інії з мосту попадали в ріку. Священици, видячи же зле, єдні ризи з себе, где хто влуча, а інії з ризами у шпиталь под лави, под піч. Вмісто весілля плач.Міщане, не терпячи збитков, ну по возницах і паню осталося мало не убили на смерть. І дано знати гайдуком і іним слугам, і було ранених не мало з обох сторон. Потом міщан старших всі турмо повні були до справи. І такії свята їм були во скорбіх неутішних. Потом бул тому суд, і мучено. Інії не витривали, померли в муках, і покидано за містом на сніденіє псом, не вольно і проводу отправляти, тілько так загребли в пісок без трум; а іних на пол позбивано[45]. І церкви позапечатовала, но не всі, тільки три: замковая богоявленіє, на новом місті дві — воскресеніє Христово, святого Анофрія, бо не увесь її Острог, тілько половина, а половина //арк. 132 князя Домініка, внука краковського257. І так в тих церквах все літо набоженство не правилося, в замковой церкві і гроб божий стоял все літо258.

Диво ледаякое.Того же року у Зв'язглі[46] діялося диво ледаякое* то й же княжні, що і у Острозі. Приїхал мніх до В'язгля[46] із Сокая[47] до неї, глаголя: «Єстесь очарована і замок твой, і дияволи за тобою явно ходять». А она рекла: «А яко же то, отче?». А мніх, урізавши шмаш[48] в подушки, і знашов там жабії лапки і рек їй: «Отож маєш чари, пойдімо ж до костеля, обачите же там дияволи». Гди же були в костелі і заіграно в пищалі, панни служебниці її всі, поднявши подолки на поєс, і пошли в танець в коски* в костелі, аж всі полякалися видячи тоє.

Чудо на церкві.Того же року у Острозі виділи на церкві замковой на каждой бані по три свіщі горящії. Було того на три години, і многії виділи — жиди, татаре і ляхи, — а в нощі. І приписали тоє ляхи чарам руським.

Того же року ув Острозі ув усені[49] унія наступила. Князь Домінік всі церкви отдал под унію, п[р]оча польському епіскому луцькому259. Тілько три священика не приняли унії: отець Іоанн Бережанський замкової церкви, отець Марко — воскресний, отець Кирил — онофрійський, і уступили з міста ніщим[50], а інії — всі. Міщане міли надію на отца Стефана пречиського, хотіли при нім опертися, яко при мурі, же чоловік був побожного житія, безженний і научений по-латині, погречеськи. А он наперед всіх приял унію. Зараз кадук єго напал, а вже старенський бул.

Ано уніяте з римляни признавають уже святого духа і от сина сходити. В старих діях* написано, сенот второй бул в Цариграді року по Христі 408, о похоженню святого духа, на Македонія260. І з'їхавшися святії отці, только от отца признали в визнанню віри, а от сина не сміли над власний а ясний текст завіту новаго придавати, як теперішняя маніхейськая треклятая єресь дерзнула придати: «і от сина»261.

Тоє[51] е теди грунтовноє застановеннє і у римлян тщеславних наймні літ 600 неотмінно трвало, аж до папіжа Леона третего262, которий боронил барзо, аби духа святого не придавали «і от сина», о чом єсть у Цезар Баранійшу достаточно доложоно на листі осьмсот 59263.

А по семом соборі //арк. 132 зв. в сто літ над уфалу і постановеннє всіх святих седми вселенських соборов, Формос, папіж в Римі, с помочники своїми сміл єресь погибелі ново винести, мило положонную анафему от святих отець. Кто би важился над їх затвердження з інтрокцією[52] іною виникати а «от сина» ісхоженіє приложити, повідаючи, же сам син божий і всі святії вселенськії собори недосконали[53] рекли о духу святом, которий тілько от отца походить, потреба приложити «і от сина» і учинити сина отцем святому духу?

Лео Великий в Римі папіж казал вирити на таблиці сребреной визнання віри і за олтарем поставити казал, яки у визнанню віри співано, же дух святий тілько от отца походить, а «от сина» под анафемою.

Права, постановеннє таковоє в Римі папіжове учинили і межи канони єсть получено, же хотя би міли всі овечки Христові ораз згинути, жаден не маєт оному пастиреві, то єсть папіжеві, которий єслі би, не дбаючи о своїм і о своїх овечках збавенню, з собою до пекла громадою віл душі людськії на вічноє затраченє, і не может мовити, що чиниш.

О, проклятоє право і уфало а окрутно злосливоє серце, в котором ся, тоє право зачавши, з'явило на згибель полнячих єго!

Жид талмуд зложивши, списали по Хресті в 400 літ учонії на ім'я Рабіна і Арабіса264. Жиди те же учонії по Христі у 190 літ іменем Аквіля265 біблію прекладал.


  1. Так у рукопису. Має бути «фрауцимиру»*.
  2. В рукопису «532».
  3. У вид. ИА неправильно зазначено кількість гармат — 8 замість 50. Помилка, очевидно, трапилася внаслідок нечіткого написання букви «н» (50), яку прийнято за букву «и» (8) (М. Бельський, Хроніка, стор. 1055).
  4. Так в рукопису. Має бути «Заславлю».
  5. В рукопису дата написана не повністю: «амг» замість «афмг».
  6. Так в рукопису. Має бути «Ян».
  7. В рукопису помилково написано «1576».
  8. Так в рукопису. Має бути «чаушем»*.
  9. Так в рукопису. Має бути «барзо».
  10. 10,0 10,1 Так в рукопису. Має бути «Елекція»*.
  11. Так в рукопису. Має бути «Самуїл».
  12. Так в рукопису. Має бути «їдучи».
  13. Так в рукопису. Має бути «Петрила».
  14. Так в рукопису. Має бути «інтеррегнум».
  15. Так в рукопису. Має бути «Елекція».
  16. Так в рукопису. Має бути «Бузин».
  17. Так в рукопису. Має бути «іюнь».
  18. Так в рукопису. Має бути «Заславлем».
  19. Так в рукопису. Має бути «Ян».
  20. Частина речення від слова «Князь» до слова «син», що помилково пропущена при переписуванні літопису, вміщена на цій же сторінці рукопису під текстом.
  21. Тут в рукопису не зазначено ім'я та прізвище Іпатія Потія, який тоді був володимирським єпіскопом.
  22. Пропущене в рукопису «Мор» написано на боковому полі сторінки.
  23. Цей напис зроблено почерком XIX століття.
  24. Так в рукопису. Має бути «Івановича».
  25. Так в рукопису. Має бути «Балабан».
  26. В рукопису написано «кравського», у вид. ИА надруковано «Кравского». Мова йде про краківського каштеляна, якого називали «паном краківським», що правило для нього за титул.
  27. Так в рукопису. Має бути «кгрецкаго», тобто «грецького».
  28. Так в рукопису. Має бути «Заславля».
  29. Так в рукопису. Має бути «припоминаючися»*.
  30. Так в рукопису. Має бути «Острог».
  31. Так в рукопису. Має бути «Ямполя».
  32. Так в рукопису. Має бути «Заславля».
  33. У вид. ИА початок цієї фрази передано словами «И лих». Помилка сталася внаслідок нечіткого написання в рукопису букв «Н» і «а», що складають перше слово речення.
  34. Так в рукопису. Має бути «Острозі».
  35. Так в рукопису. Має бути «Заславського».
  36. Пропущене в тексті рукопису слово «умер» написано на боковому полі сторінки.
  37. Так в рукопису. Має бути «Смотрицький».
  38. Так в рукопису. Має бути «рушення».
  39. Так в рукопису. Має бути «козаками».
  40. Так в рукопису. Має бути «якого ж».
  41. Закінчення слова, що включене в прямокутні дужки, в рукопису відсутнє, але місце для нього залишене. Очевидно, переписувач не зумів прочитати закінчення слова в рукопису, з якого він виготовляв список. У вид. ИА слово «незрахованно» надруковано без закінчення, а пропуск в рукопису не застережено
  42. Див. звістки під 1621 роком, стор. 135.
  43. В рукопису «помисли».
  44. Так в рукопису. Має бути «замок».
  45. Тобто їх побили «мало не до смерті».
  46. 46,0 46,1 Так в рукопису. Має бути «Звягля».
  47. Так в рукопису. Має бути «Сокаля».
  48. Так в рукопису. Має бути «шмат».
  49. Так в рукопису. Має бути «восени».
  50. Так в рукопису. Має бути «ні з чим».
  51. В рукопису помилково написано «Лоє».
  52. Так в рукопису. Має бути «інструкцією».
  53. Так у рукопису. Має бути «недосконало».