Лірика (Гофмансталь)/Тайна світу
| ◀ Твоє лице | Лірика пер.: Іван Крушельницький Тайна світу |
Баляда про зовнішнє життя ▶ |
|
Т А Й Н А С В І Т У
Глибкий колодязь зна її,
Раз кожен був глибким, німим
І знав її ж він тим.
Мов чародійське слово, йде,
Без розуміння, де в ній глузд,
Вона белькітно з уст до уст.
Глибкий колодязь зна її;
Мужчина, ставши раз над ним,
Пійняв її й забув потім.
Безумно плів і пісню снув —
В якої дзеркальце дитя,
Глянувши, втратило чуття.
Й росте й про себе мало зна
Й кохана жінка вже на зріст,
Й — як чудний є в любові гість!
Яка глибка в любові вість! —
В ній речі, вичуті, як тінь,
В цілунках вказують глибінь…
Вона ввійшла до нас в слова,
Як це жебрак ступив в пісок,
Що був брилянту за глибок.
Глибкий колодязь зна її,
Раз кожен знав її ж вже тим,
Тепер тремтить вона, мов дим.