Лірика (Гофмансталь)/Терцина I (Про тлінність)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лірика
Гуґо Гофмансталь
пер.: Іван Крушельницький

Терцина I (Про тлінність)
Львів: «Листки мистецтва», 1920
ТЕРЦИНА
I
ПРО ТЛІННІСТЬ
 

Ще чую віддих я її на лицях:
Як може бути, що ці близькі хвилі,
Цей час, пройшов, на все і більш вже не вернеться?

Це ж річ, яку не зглибить голова,
Та й зажорстока, щоб ридать в безсиллі:
Що все іде, що все переплива

І власне Я моє, нескуте, — вже
З малого хлопця в мене перейшло,
Як пес, жахливо-мовчазне й чуже.

І знов: що й тому сотню літ я жив,
Що рідні теж мені, як волос мій,
— Мої всі предки в одягах мерців,

Зі мною з'єднані, як волос мій.

 
ТЕРЦИНА