І збудили гріхи в небі
Господа святого,
І поглянув господь сильний
З неба високого.
І поглянув і задумав
Цілий світ згубити,
Тілько Ной[1]зачав безгрішний
Господа молити:
«Не губи їх, сильний боже,
Може, обратяться;
Нехай тілько перед ними
Чуда появляться!»
І послухав господь Нояі
Кару відкладає
ї на небі ясне сонце
Кров'ю обливає.
І в полудень ясне небо
Страшно потемніло,
І, як шибка серед неба,
Сонце червонілої
І стемніла земля ціла,
Стала, як могила,
І стадами між хатами
Звірина бродила.
І говорить Ной правдивий:
«Кайтесь, сильні люди!
Сонце гасне, звірі бродять —
Кінець світу буде!»
Але дармо! Грішні люди
Того не вважають:
П'ють, гуляють, розбивають,
Бога прогнівляють.
