Лірникові думи (Руданський)/Велетні/II

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лірникові думи (Велетні) II
автор: Степан Васильович Руданський (1834 — 1873)
Джерело: [1]  

II


І збудили гріхи в небі
Господа святого,
І поглянув господь сильний
З неба високого.

І поглянув і задумав
Цілий світ згубити,
Тілько Ной[1]зачав безгрішний
Господа молити:

«Не губи їх, сильний боже,
Може, обратяться;
Нехай тілько перед ними
Чуда появляться!»

І послухав господь Нояі
Кару відкладає
ї на небі ясне сонце
Кров'ю обливає.

І в полудень ясне небо
Страшно потемніло,
І, як шибка серед неба,
Сонце червонілої

І стемніла земля ціла,
Стала, як могила,
І стадами між хатами
Звірина бродила.

І говорить Ной правдивий:
«Кайтесь, сильні люди!
Сонце гасне, звірі бродять —
Кінець світу буде!»

Але дармо! Грішні люди
Того не вважають:
П'ють, гуляють, розбивають,
Бога прогнівляють.




Примітки

  1. Ной- міфічний біблейський «патриарх». За біблійною легендою єдиний з своєю врятувався в ковчезі під час «всесвітного потопу« і став родоначальником нового людського роду. Цю легенду запозичено з давньовавілонського епосу про Гільгамеша.