Аж з'явився бог до раю.
І все затихає.
І усіх чортів із раю
В бездну виганяє.
І чорти, як тая хмара,
З неба полетіли,
І де бога спом'янули —
Там вони і сіли;
Хто на небі, хто під небом,
А хто над землею;
Много на воді осталось,
Много під землею.
Та хоч зразу з переляку
Бога споминали,
Та потому всі до змія,
Як їден, пристали.
І тепер чорти на світі
Лихо виробляють:
Домовії всіх у хаті
До гріха склоняють.
Лісовії й польовії
Водять бог де знає;
Водяний людей частенько
В воду затягає.
А хто вішатися хоче —
Тому помагають
Ті чортяки, що в повітрі
Край землі літають.
