Піднебеснії чортяки
Бога не бояться
І, як в хмарі господь ходить,
З господом дражняться.
Господь на них і пускає
Громовії стріли;
І стріла їх скрізь находить,
Де б вони не сіли.
Інший часом ізміниться,
Залетить за кого —
То грім разом забиває
Чоловіка того.
Але зато (я не знаю,
Кажуть старі люди),
Кого грім лиш забиває,
Той безгрішний буде.
А як в небі загоряться
Свічі восковії,
Ті чортяки, що на небі,
Світять смолянії.
Тогді ангели там ходять,
Свічі відіймають
І на землю їх з чортами
З неба іскидають.
І не раз у ясну нічку
Видко, як спадає.
І де впаде — там смолою
Земля запливає.
