Минають дні (Василь Вишиваний)/Любов матери

Минають дні…
Василь Вишиваний

Відень: друкарня Мехітаристів, 1921

Любов матери.

Не можу, не можу заснути,
Явлається вічно мій син;
В кайдани залізні закутий
І мертві товариші з ним.

За волю країни ти згинув.
І де ти спочив! — озовись!
Мене сиротою ти кинув —
А клявся, що вернеш колись!

Ніколи не вернеш до хати,
Мені вже не бачить тебе! —
Банує зажурена мати,
А вітер ридання несе…

Нехай! Прийде хвиля і воля
Увільнить нас з ганьби ярма
І лекше знесу я недолю
І скажу: пропало, дарма.

Умру я від жалю, ох, знаю!
Та долі собі не молю,
Бо в серці розраду кохаю,
Що в сині героя люблю.