Мойсей (1905)/VI

Матеріал з Вікіджерел
Мойсей
Іван Франко
VI
Львів: накладом Івана Франка, 1905
VI.

У глубокім мовчаню сю річ
Вухом ловлять Гебреї…
„Се вам казка, — промовив Мойсей, —
Ось вам виклад до неї.

„Дерева, се народи землї,
А король у їх колї —
Божий вибранець, син і слуга
Господевої волї.

„Як народи Єгова создав
Мов лїторослї в полю,
Заглядав всїм у душу й читав
З неї кождого долю.

„Заглядав їм у душу, яка
Їх удача й причина,
І шукав, кого з них би собі
Обібрати за сина.


„І не взяв отих гордих, грімких,
Що бють в небо думками,
І підносять могутню пяту
Над людськи́ми карками.

„І не взяв богачів-дукачів,
Що всю землю плїндрують,
Людським злотом і потом собі
Домовини мурують.

„І не взяв красунів-джигунів,
Що на лїрах брязкочуть,
І свій хист у мармурі, в піснях
Віковічнити хочуть.

„Згордував усю славу, весь блиск
І земне́ пануванє,
І всї пахощі штук і усе
Книжкове мудруванє.

„І як терен посеред дерев
Непоказний на вроду
І не має він слави собі
Анї з цьвіту, нї з плоду, —


„Так і вибраний Богом народ
Між народами вбогий;
Де пишнота і честь, там йому
За високі пороги.

„Між премудрими він не мудрець,
У війнї не войовник,
У батьківщинї своїй він гість
І всесьвітнїй кочовник.

„Та поклав йому в душу свій скарб
Серцевідець Єгова,
Щоб він був мов сьвітило у тьмі,
Мов скарбник його слова.

„На безмежну мандрівку житя
Дав йому запомогу,
Заповіти й обіти свої,
Наче хлїб на дорогу.

„Але заздрий Єгова наш Бог
І грізний і сердитий:
Те що він полюбив, най нїхто
Не посьміє любити!


„Тож на вибранця свого надїв
Плащ своєї любови
Недоступний, колючий, немов
Колючки ті тернові.

„І зробив його острим, гризким,
Мов кропива жеруха,
Аби міг лише сам він вдихать
Аромат його духа.

„І посольство йому дав страшне
Під сїмома печатьми,
Щоб в далеку будущину нїс,
Ненавиджений братьми.

„Горе тому нездарі послу,
Що в ходї задрімає,
Або божу зневаживши річ
І печать розломає!

„Вийме инший посольство страшне
Лїнюхови з долонї,
Побіжить і осягне мету
І засьяє в коронї.


„Та щасливий посол, що свій лист
Понесе скоро й вірно!
Дасть вінець йому царський Господь
І прославить безмірно.

„О Ізраілю, ти той посол
І будущий цар сьвіта!
Чом не тямиш посольства свого
І Його заповіта?

„Твоє царство не з сеї землї,
Не мірська́ твоя слава!
Але горе, як звабить тебе
Сьвітовая забава.

„Замісь стати ся сілю землї,
Станеш попелом підлим;
Замісь всїм з'єднать ласку, ти сам
Станеш ласки негідним.

„Замісь сьвіт слобонити від мук
І роздору і жаху,
Будеш ти мов розчавлений черв,
Що здихає на шляху“.