„Зарекли ся ви слухати слів
Про Єговину ласку,
Тож мов дїтям безумним я вам
Розповім одну казку.
„Як зійшли ся колись дерева
На широкім роздолї.
„Обберімо собі короля
По своїй вольній волї.
„Щоб і захист нам з нього і честь,
І надїя й підмога,
Щоб і пан наш він був і слуга,
І мета і дорога“.
„І сказали одні: „Вибирать —
На одно всї ми звані.
Най царює над нами во вік
Отой кедр на Ливанї.
„І згодили ся всї дерева,
Стали кедра благати:
„Ти зійди з своїх гордих висот,
Йди до нас царювати“.
„І відмовив їм кедр і сказав:
„Ви чого забажали?
Щоб покинув я сам ради вас
Свої гори і скали?
„Щоб покинув я сам ради вас
Блиски сонця й свободу,
Бувши вольним — пустив ся служить
Збиранинї народу?
„Ви корону менї принесли?
Що менї се за шана!
Я й без неї окраса землї
І корона Ливана“.
„І вернули ся всї дерева,
Стали пальму благати:
„Ти між нами ростеш, нам рідня,
Йди до нас царювати“.
„І сказала їм пальма: „Брати́,
Що се вас закортїло?
Царювати й порядки робить,
Се моє хиба дїло?
„Щоб між вами порядки робить,
Чиж я кинути в силї
Свої цьвіти пахучі та свій
Плід — солодкі дактилї?
„Мало-б сонце даремно мій сок
Вигрівати що днини?
Мого плоду даремно шукать
Око звіря й людини?
„Хай царює хто хоче у вас,
Я на тронї не сяду,
Я волю всїм давать свою тїнь
І поживу й розраду“.
„І погнули ся всї дерева
Під думками важкими,
Що не хоче нї пальма нї кедр
Царювати над ними.
„Нумо рожу благать! Та вона
Всьому сьвітови гожа,
Без корони — цариця ростин,
Приподобниця божа.
„Нумо дуба благати! Та дуб
Мов хозяїн богатий,
Своїм гиллєм, корінєм і пнем,
Жолудьми все занятий.
„Нум березу благать! Та вона
Панна в білому шовку
Розпуска свої коси буйні,
Тужно хилить головку.
„І сказав хтось неначе на жарт
Оте слово дїточе:
„Ще хиба би терна нам просить,
Може терен захоче“.
„І підхопили всї дерева
Се устами одними,
І взяли ся просити терна,
Щоб царем був над ними.
„Мовив терен: „Се добре вам хтось
Підповів таку раду,
Я на вашім престолї як стій
Без ваганя засяду.
„Я нї станом високий як кедр,
Нї як пальма вродливий,
І не буду як дуб самолюб,
Як береза тужливий.
„Здобуватиму поле для вас,
Хоч самому не треба,
І стелити ся буду в низу,
Ви-ж буяйте до неба.
„Боронитиму вступу до вас
Спижевими шпичками,
І скрашатиму всї пустирі
Молочними квітками.
„І служитиму зайцю гнїздом,
Пристановищем птаху,
Щоб росли ви все краще, а я
Буду гинуть на шляху“.
|
