Моєму краю/Івану Франкові
| ◀ Памяти Тараса Шевченка | Моєму краю Івану Франкові |
Гей, на бій! ▶ |
|
Року 1913-го гучно святковано в Галичинї ювилей суспільного дїяча і письменника Івана Франка. Син колишнього кріпака з Дрогобицького повіту, він щиро починає працювати для ріднього краю. Його не раз арештують, він терпить від нестатків і злиднїв, але все з'являється великим учителем молодїжи на полї любови до свого народу. Вищими школами дано йому вчену степінь доктора. Зроблено його почесним членом харківського унїверситету (у российській Українї), про нього розказувано й читано людям, і не тільки в нашій країнї, але й по чужих краях. Нинї він хворий і живе у Львові.
Всї муки коханого краю,
Всї сльози народу свого,
Складав ти в зболїлому серцї
Й ридало воно!…
І степу безкрайого пісня
І море народнїх страждань
Мов темная нічка лягали
На білую скрань!…
І Ти, як Мойсей, все журився,
Що нарід не вчує Тебе,
Що більш не вратує Вкраїна
І волї й себе…
Учителю! Воля ще верне!
З Тобою — ми всї: не ридай…
…Народе вкраїнський! народе!
Франка повитай!…