Моєму краю/Крізь темнії хмари проглянуло яснеє сонце…
| ◀ На Катеринославщинї | Моєму краю Крізь темнії хмари проглянуло яснеє сонце… |
До дїтей мого краю ▶ |
|
VI.
Крізь темнії хмари проглянуло яснеє сонце…
Простори степів далечезні воно освітило
І думи про волю, широкую, любую волю
У мент пробудило;
Піснї полилися; горячі, веснянії співи,
І здержати їх не здолали-б нїякі кайдани, —
Криштальною хвилею щастя вони затопили
І села, й майдани;
Безмірним блаженством сповняли гаї і долини,
Безмежною радістю волї — всї нетри глибокі,
І темна глибінь зворухнулася Чорного моря
Й тополї високі…
В ту райську годину свободу кохану вславляло
І небо прекрасне, як сон, у своїй високостї,
І хмурії люди, сини безупинної працї
І квіти у млостї…
А вітер, гуляючи в полї та в пишній діброві
Шумів, і шумів, і шумів про нові сподївання,
Шумів і радїв, що збудилася воля, і славив
Її панування!…
Увага: Коли-ж це зашуміла у нас на деякий час воля? А от коли і як це сталося… Законом 1876. року в Россії заборонено друкувати вкраїнською мовою часописї, наукові книжки, повісти з панського життя. Аж от доперва року 1905-го (через 29 лїт після цього) в российській державі счинилася колотнеча проти державного устрою. Державні правителї були змушені дати деякі права підданцям, бо становиско держави захиталося. До цього ще причинилась і невдатна японська війна. Тодї-то вперше знищено закон 1876. року й впали міцні заборони, наложені на вкраїнські наукові книжки та часописї. Тодї вперше на российській Українї побачили ми газету „Хлїбороб“, Шемета. Ось як про цю подїю писала менї одна селянка-хлїборобка, учениця Грінченка з Катеринославщини, що вперше побачила рідну часопись під назвиском „Рідний Край“ (року 1906-го, 2. лютого) „Я недужа лежала; коли одного дня приносе із нашої школи моя дївчина газету „Рідний Край“. І щоб-же ви думали, як я зрадїла їй! — аж затрусилася, та й читаю заголовок і цїлую її, і плачу… Та вже далї й не сказати, чому серце радїло! Чи тому, що нїколи не бачила газету на рідній мові, чи тому, що людність на це подобрішала (бо все-ж воно перешкоджувано на цю мову печатать.)“…
Оттак радісно вітали ми зміну часів і нові права. Тодї й виникла ця пісня про те, як вітер за свободу шумів і ще пісня „Не спи сину“.