Народныя южнорусскія сказки/1/13
| ◀ 12 | Народныя южнорусскія сказки/1 Пан-Коцький |
14 ▶ |
|
У в одного чоловіка був кіт старий, неспособний миш ловить. Ото хозяін його узяв, тай вивіз у ліс, — думає: на що він мині здався? тілки дурно буду годувати, — нехай лучче у лісі ходить. Покинув його, а сам и пойіхав. Коли це — приходить до його лисичка, тай питає його: «Що ти такє?» А він каже: — «Я пан-Коцькій.» — Так лисичка каже: «Будь ти мині за чоловіка, а я тобі за жінку буду.» А він и согласивсь. Ото веде його лисичка до своєі хати, — так уже йому служить: уловить де курочку, то сама не йість, а йому принесе.
Ото колись зайчик побачив лисичку, тай каже йійі: «Лисичко-сестричко, прійду я до тебе на досвітки.» А вона йому каже: — «Єсть у мене тепер пан-Коцькій, то він тебе и розірве.» — И цей заіць розсказав за пана-Коцького вовкові, медведеві, дикому кабанові. Ці зійшлись умісті, стали думать: як-би тут побачить пана-Коцького, — та кажуть: «А приготовимо обід!» Тут и взяли рощитувать, кому за чим ити. — Вовк каже: — «Я пійду за мъясом, щоб було що у борщ» — А дикій кабан каже: — «А я піду за буряками, за картоплею.» — Медвідь: — «А я меду принесу на закуску.» — Заіць: — «А я — капусти.»
Ото подоставали усього, начали обід варить и, як зварили, начали совітувацьця: кому ити кликать на обід пана-Коцького. Медвідь каже: «Я не підбіжу, як доведецьця утікать.» А кабан: «А я тож невортний.» Вовк: «Я старий уже, и трохи не бачу.» Тилки зайчикові и приходицьця. Пробіг зайчик до лисиччиноі нори; коли це — лисичка вибігає тай дивицьця, що зайчик стоіть на двох лапках коло хати, тай питає його: «А чого ти прийшов?» Він каже: — «Просив вовк, медвідь, дикій кабан и я прошу, щоб ти прийшла с своім пан-Коцьким до нас на обід!» — А вона каже йому:«Я з нимъ прийду, але ви поховайтесь, бо він вас и розірве.» Зайчик прибігає до йіх тай хвалицьця: — «Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, тай подушить нас.» — Вони и начали ховацьця: медвідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан риєцьця у хамло, а зайчик лізе у кущ.
Коли це — веде лисичка свого пана-Коцького; доводять до стола, а він побачив, що на столі мяса багато, тай каже: «Ма-ло!.. Ма-ло!.. Ма-ло!..» А ті думають: — От, сучого сина син, йще йому мало! — Коли він, як наівсь, так й простягсь на столі; а кабан лежав близько коло стола у хамлі, та якось його комар и укусив за хвіст, а він так хвостом и повернув; кіт же думав, що то миш, та туди… Кабан злякавсь його, та начав утікать; пан-Коцький злякавсь кабана, скочивъ на те дерево, де медвідь седів; медвідь як побачить, що кіт лізе до його, начав вище лізти по дереві — та до такого доліз, що и дерево не здержало — так він до долу упав; вовк побачив, що таке робицьця з ними — так подрав, що тилки видно; а заіць тоді-ж забіг чор-зна-куди… А послі посходились, тай кажуть: «От, який малий, та чуть-чуть нас усіх не пойів!»